Вірші про любов. Проза коханим

Десь розлучались двоє - пара
Такі подібні і такі чужі.
Їх листям золотим лиш осінь посипала
І сонце вже не гріло як тоді..

Десь падав дощ, забутий ними вчора
десь спала тиша, лишена тоді,
Вона була така, немов прозора.
А він - неначе попіл міражів..

Душа боліла, серце завмирало
Вуста тремтіли від ридання й сліз..
Мовчала осінь. і вона мовчала,
Коли він йшов, любові не зберіг..

Був падолист самотнього прощання,
і в"яли квіти в сонячному тлі..
А ролучались двоє - ніби пара
такі подібні..і такі чужі........

Топчуть ноги радісно і струнко
Сонні трави на вузькій межі.
В день такий віддатись поцілункам!
В день такий цілим натхненням жить!
П'яним сонцем тіло налилося,
Тане й гнеться в ньому, мов свіча,
І тремтить схвильоване колосся,
Прихилившись до мого плеча.
В сотах мозку золотом прозорим
Мед думок розтоплених лежить,
А душа вклоняється просторам
І землі на світлу радість - жить!
І за те, що стільки уст палило
І тягло мене вогнем спокус,
І за те, що замінить несила -
Ні на що - твоїх єдиних уст!

В очах твоїх місяць сяє,
А на губах пролито нектар.
Твоя усмішка ніби окриляє,
Ти — мій найкращий дар!

Поринути у твоєї ніжності,
Подібно чарівництва чудесного,
Згоряти від неминучості
Потонути в твоїх очах кольору небесного!

Прийшов час нам розлучитися,
З почуттями колишніми розпрощатися,
У загальній житті все вичерпало,
Перегоріло, просто пройшло.

Не буде смутку хай очах,
Допоможе Ангел в небесах
Впоратися з болем, обуренням,
Щасливим хай буде прощання!

Все так легко з тобою так просто.
Мені від твоєї посмішки так ясно.
Очі твої сяють немов зорі,
Від погляду їх стає тепло.

Тебе можу я злучати нескінченно.
Твій голос, наче тиха річка.
І знаю, що в цьому житті швидкоплинної
Не підведе твоя надійна рука.

Нам з тобою розлучитися
Судилося в цей час.
Далеко покотитися
Від коханих очей.

Буду пам'ятати твій запах,
Пам'ятати голосу звук.
От, пора сльозам капати,
Під сердець частий стукіт.

Мені так боляче змиритися,
Мені так важко дихати.
Дай напитися тобою,
Перед останнім «прощавай».

Коханню підвладні день і ніч,
З нею сонце яскравіше світить і місяць красивіше,
І зірки, немов тисячі вогнів сяють, небо, освітлюючи.
Спокійної ночі — добрих снів тихесенько бажаючи,
Я буду поруч і уві сні, якщо ти тільки забажаєш.

Давно вже мрію зізнатися:
Ти — фарби моїх сірих днів,
Довше, б з тобою залишатися,
Для радості в житті моєму.

Ти — промінчик добра і веселощів,
Що світить у будь темряві.
Ліки від сонного зілля,
Що будить мене кожен день!

Вечір тихий і спокійний
Знову в гості до нас прийшов.
Всіх закоханих на побачення
Запрошує бути удвох.

Ну а зірки прихильно
Вам мерехтять в тиші,
І щоб не заважати закоханим —
Лише цвіркуни співають в траві.

І так мило пропливає
Місяць ясний в небесах.
Всім закоханим забажає
Відкривати свої серця.

Але ось настає час,
Всім прощатися до ранку.
Доброї ночі всім бажаємо,
Відпочивайте, всім пока!

Твоя енергія заряджає всіх,
Посмішки, натхнення дарує,
Квітне і даруєш нам тепло,
Так важливо зберегти його!

Твоя Сила в твоєму прагненні,
Твердості духу та вміння,
Хай шлях твій буде світлим,
Красивим, почуттями зігрітою!

З тобою ми розлучитися.
Нас кілометри віддалять.
Як сумно в цьому зізнаватися.
А поїзди стукають, стукають.

Поїдеш ти, а я залишуся
Наодинці з моєю тугою.
Як вечорами тут я впораюся
З холодною білою взимку?

Твій теплий погляд я не побачу
І ніжність рук я не знайду.
Я підійду до вікна ближче,
А там в холодному все снігу.

Яскравим світлом гориш і мерцаешь,
Тепло і радість даруєш всім навколо,
З перших слів всіх людей впечатляешь,
Не рахуючи всіх інших заслуг...

Тебе краще не знайдеш на світі,
Опьяняешь мене, як успіх,
Ти вільніше, ніж у полі вітер,
Знаю точно, що ти краще за всіх!