Вірші про любов. Смс побажання коханим

Пливли ми по небу на
крилах кохання, Та вітер із
пекла і ми лиш дн рання, Ми
падали стрімко вхопившись за
руки , та скеля розлуки
підкинула муки... Невже це
кохання наше послабло, Невже
ця розлука відрізала руки, Та
було кохання і я в це ще вірю,
Бо бачив я зрання ті очі
бажання ... Серця роз'єднало
нас це повбивало, Душа
полетіла і твою шукала,
Знайшла шепотіла Як сильно
кохала . Та ти несхотіла-
КОХАННЯ НЕМАЛА.........

Вона мене сьогодні запросила
Сказала, що вона тобі ніхто
Для неї Ти, не Я їй був цікавий
Та в мене все ж було своє кіно

Вона помститися хотіла
Казала мені: "вибачай"
Себе здолати не зуміла
Встала з за столу "прощавай"

Я сам на сам лишився знову
Два повні келихи вина
Ми не почали ще розмову,
І цей трикутник не злама

Вона побігла, я чекав
Зі мною поруч самота
Я теж не витерпів і встав
Для чого вся ця марнота?

Порожній стіл
Нема нікого
Нема її, його нема
Лиш на столі як і до того
Два повні келихи вина

Сонечко, малюк, коханий,
Мій рідний, нездоланний,
Поцілунок лови, люблячи.
Знай, що я люблю тебе!

Так важко розлучатися з рідними.
Так важко на пероні прощатися.
Ця розлука для мене, як вічність.
Повертайся скоріше, вияви людяність.
Хочеться, щоб ти був поруч завжди.
Нехай йдуть вдалину швидкі часи.
Хочу дивитися нескінченно в твої очі.
Ти мій рідний, моя зірка.

Пройшла і лише ковзнула поглядом
Я — посміхнутися не встиг
Хоча... може, й не треба...
Але я трохи не заспівав!

Ах, якщо б ти не поспішала...
Ах, якщо б збігся маршрут
Тоді б «ти до мене прийшла,
Як геній...» та вірші всі брешуть...

Ранок розлилося над містом
Коси опустило світло
І тобі зовсім без приводу
Шле мій щасливий привіт.

Давай прокидайся швидше,
Сон солодкий, але це ж сон.
Ранок розлилося над містом,
Прийми його мирний уклін.

Ніжний ангел прилетів.
Мене своїм крилом зачепив.
Я раптом відкрила очі
І тут же побачила тебе.
Ти мій ніжний ангел у плоті.
Мій хороший, я тану від кохання.
Хочу, щоб ти був поруч завжди.
Без тебе не можу прожити і дня.

Приходь... просто так, без букета
Для мене все не важливо тепер
Лише б поруч... сподіваюся на це
Лише б поруч — ти в це повір!

Мені так спокійніше і тепліше
Обійми ж мене швидше
Почуття наше, ти знаєш — не тліє!
А палає нас знову пленя!

Навіщо образи і розлуки?
Навіщо з тобою нам сварки, борошна?
Хоч цього не знаю я,
Але все одно люблю тебе!
Люблю, коли мене ти обіймаєш,
Коли мене малою називаєш,
Коли в любові признанья шепочеш ти
І кажеш, що мені виконаєш всі мрії.

Прокидайся, ранок зачекалося!
Промінчик сонячний по ковдрі скаче
Життя напевно все ж смуг
І ти знаєш, що це все означає...

Ти почнеш зі світлої смуги
Нехай вона виявиться широкої
Я вже зібрав тобі роси...
Вмивайся і долю поторкай....

Думаю, мовчу, дивлюсь у вікно
Згадую, плачу і мрію
Тільки розумію лише одне
Все можу, але тільки не літаю...

До тебе ж занадто далеко
Не дійти, не добігти, не в силах...
А на крилах було б легко
Я вже була б поруч, милий!

Підгорілу захід сонця за вікном
День втомився, йому потрібен спокій
Я впевнений, але тільки в одному
Ти заснеш... я милуюся тобою

Засинай, відпочинь, нехай прийдуть
Казки добрі вночі до тебе
Не піду, і я залишусь тут
До ранку. Так завгодно долі...