Вірші про любов. Освідчення коханим

Коли тебе не зрозуміють,
коли тебе не прихистять,
а гордо й тихо уникають,
і тихо-тихо засміють,
тоді для чого жити,
жити й зрозуміти,
навіщо це життя,
треба йти у забуття?

Треба жити, треба,
треба вміти, треба,
треба вміти забувать,
треба вміти зачекать.

Скільки почекати,
скільки треба ждати,
як примусити тебе здійнятись
і над землею політати,
забувши про усіх на світі,
втонути в океані квітів,
пізнати кохання уночі,
дізнатися про сльози і плачі,
мучитись,мучитись, знати,
як це - безмежно кохати.

Чому треба ждати,
кого нам кохати?
Чому хлопець ти такий,
ти якийсь нерадісний,
задумливий, заплутаний,
плітками обплутаний?

Кажуть: "Любви все возрасты покорны",
я не знаю, може кохання ми просто не достойні?

Цей вірш я за хвилину написала,
та до небес я так і не дістала,
з тобою разом нам, мабуть, не бути,
забув мене ти, і мені забути???
Добре, добре, відчеплюсь від тебе,
я дістанусь з іншим неба.
І тебе забуду назавжди,
ну що ж - іди!!!

Гадаю, хоч віри я не йму,
той хлопець здогадається
про кого я писала...
Якщо подобаюсь хоч трішки я йому,
він прийде...

Біль на серці від цієї розлуки,
Біль в очах від твоїх п'яних слів.
У нашому горі та в нашій борошні
Розчинилися пристрасть і любов.
На прощання лише кину сходинку,
Що я завжди любила тебе.
Закругляюсь і ставлю крапку.
Назавжди вже прощаюся я.

Відпусти мою руку навіки,
Повернися спиною назавжди...
Нехай біжать за течією річки —
А нам разом не плисти ніколи!
Розтисни свої пальці навіки,
Не дивись мені більше на очі...
Не пиши про любов мені треки,
І піди, прошу, назавжди!

Як приємно прокидатися
Під звуки сонця і ранку!
І як приємно посміхатися
Того, що ти є у мене!
Прокидайся — вмивайся,
Скоро я до тебе прийду,
Скоріше вбирайся —
День з тобою проведу!

Коли за віконцем вітер
Все листя збиває в зграю,
Кружляє, несе їх по світу,
Я так за тобою сумую.

Коли за віконцем сонце
Промені свої кожному дарує,
Я напишу тобі просто:
«Я так за тобою сумую!».

Я дивлюся на тебе, захоплюючись.
Посміхнешся — і літо навколо.
Твого відвертого погляду соромлюся.
Твій крик гірше всяких хуртовин.
Словами, не знаю, як передати
Всі почуття, що є в мені.
Нічого не прошу, хочу лише віддати
Своє серце і душу тобі!

Я світанок зустріч ранньої посмішкою,
Тому що є ти у мене.
По ліжку пройдуся милою рибкою
Поцілую у вушко тебе!
Немає щасливішої мене в усьому світі,
Тому що зі мною ти!
Я готова навіки залишитися в квартирі,
Де є ти і мої мрії!

Що таке нудьга?
Це коли ти
Не зігрієш руки,
Не притулиш до грудей?
Що таке нудьга?
Це серце тане,
Це біль і мука!
Значить, я сумую...

Лагідна і добра, в серце мені увійшла.
Знаю точно, що ти — моя половинка.
Тобі готовий серенади ночами співати.
З тобою готовий на край світу полетіти.
Буду від бід і тривог оберігати.
Готовий тебе від світу захищати.
Я тобою шалено дорожу.
Кохана, я тебе люблю.

Рано вранці тебе зацелую,
Ласкою швидко розвію сон.
Для тебе сонця промінь запряжу я
І на ньому ж ворвусь до тебе в дім!
Для тебе росу зберу я
І наповню їй твій келих...
І ще раз тебе поцілую...
Знай, що з ранку у тебе побував!

Тихіше, тихіше. Поставлю тут крапку.
Не хочу розбудити я тебе.
Лише хочу побажати доброї ночі
І розлучитися з тобою до ранку!

Нехай насняться лише добрі казки,
Нехай у сні буде все добре.
Закривай, ангел мій, свої оченята.
Наостанок ще цілу!