Вірші про любов. Вірші на тему «люблю»

Дощ...ти плакав лише раз,
А я стояла ледь притомна,
Навколо не повітря, а отруйний газ,
Ріка моя тепер бездонна...
Покину свої береги, і розпливуся до межі,
Твоя гроза така прекрасна
і блискавки немов ножі,-
Так пристрасно рубають душу,
Так солодко цілує грім,
Я затоплю безмежну сушу,
І з легкістю віддамся їм...
Я буду лиш твоя на цілу вічність.
У бурях, грозах,штормах, ураганах,
У цих стихіях я віддам тобі всю ніжність,
Твою ж любов знайду у своїх ранах...

Кохаю тебе і незнаю
чи можна тебе некохати
ти знаєш як хочу щоночі
тебе я в коханні приспати,

Забути про все і відчути
тебе у хвилину мовчання
в обіймах твоїх потонути
і вмерти від твого кохання,

Нехай це все мрії нехай це омана
і цього ніколи небуде
ти знай що навіки я твоя кохана
хоч що говоритимуть люди,

Я тобі так шалено сумую,
І біль у серці просто не вгамувати.
Кохана, коли тебе я згадую,
Готовий на світі за тебе я все віддати.
Кохана, бути може поспішив я
Тобі зізнатися в полум'яної любові.
Спасибі, мила, ти ніжність подарувала,
Я так тебе люблю, люблю, зрозумій.

Вибачення просити —
Зовсім непросто
Повірити і пробачити
Ще важче
Коли образи...
Ох, якого зросту
Ти це знаєш,
І тобі видніше!
І все ж я зважуся
А раптом... а все ж
Ти пам'ятаєш —
Було багато ...таке...
Бути може минуле
Тобі дорожче
Воно не дає
Адже мені спокою...

Пам'ятаєш прислів'я?
«Довгі проводи...»
Може, домовимося —
Є ж доводи...

Може, залишишся?
Всі почнемо заново...
Просто оглянешся
Як би... позапланово...

Ти поруч — значить сонячно на душі
Інший погоди просто бути не може
В біді будь, на слизькому віражі
Впевнена, завжди ти мені допоможеш

Коханий мій, мені без тебе — біда
Ти — моя казка, ти мрія, ти — царство!
І від тривог моїх не буде і сліду
Лише Один поцілунок — вже ліки

Повільно проходить день,
Що зі мною, я не знаю.
Мені писати тобі не лінь,
Смс-ку набираю.
Здрастуй, любий, як справи?
Як же я тебе люблю!
Твої теплі слова
Ними тільки й живу!

Прийшов той час, настала мить розставання
Залишилися в минулому наші дні і ночі.
Звучать в душі моїй лише побажання
Друзями бути в подальшому хочу дуже.
Розлуці не поспішаючи відкрили двері,
А будемо щасливі ми тепер?
Можливо так, а може бути, і немає
Вогонь кохання згасло, не випромінює світло.
До чого вже марні терзання
Розставання шукати виправдання.
Згасли почуття, ні в очах блистанья.

Всі мої рядки про тебе
І кожне слово, а думки... думки теж
Я дуже щасливий, що в моїй долі
Тебе я зустрів, відразу ставши молодше...

Все тому, що якщо поруч ти
Молю я Бога — затримай миті
Ти — моя радість, всі мої мрії
Моя удача, просто настрій...

Без твоїх рук я вже не можу,
Без очей твоїх я вже не співаю,
Без губ твоїх я вже не лечу,
Я без тебе вже не живу!

Без ласк твоїх я вже не хочу,
Без дихання твого вже не дихаю,
Без думок твоїх я вже не творю,
Я без тебе напевно помру!

Мій милий друже! Кучерів твоїх
Колечка чорні пружні.
Очі — діаманти, колір ланіт
Так свіжий... Але немає заслуги
Твоєї. Адже Краса
Твоя є Божий Дар,
І ти дарував мені відтепер.
І ось — у грудях моєї пожежа,
І — щастя. Місця немає унынью!

Як важко в мить суєти,
Як важко дихати без світла!
Але якщо поруч зі мною ти —
Я не залишуся без ради!

Ти — та свічка, що не згорає,
Ти — той вогонь, що не піде,
Ти — та, що серцем обожнюю
І та, що розум мій кличе!