Вітання коханим
Уже весна нарешті справжня,
І сонце світить як колись
Пташки співають сіють радість,
І всім приносять радість сміх.
Але ж чому мені погано?
Чому у грудях біль
Стискає моє серце?
Мабуть любов.
А може все мені це сниться
Й насправді це лиш сон?
Але ж ти справжня
Моя любов!
Любові ти не відчуваєш
З моєї сторони
Бо ми по різні сторони Землі.
Но колись я зважусь
І ти почуєш правду
Як я люблю
Прекрасну дівчину-Тебе!
Біле тіло,
Чудова душа.
Хочеш її? Ні…
Вона нічия
Очі зелені,
Сльози гірки.
Пусті кімнати.
То її….
Нормальна родина,
Дві сварки на день.
Закрила двері,
Звичайна мігрень
Підбори, сукня,
Мрії наскребла…
Але ж не казка, то життя.
Додому піде нічия
Ти бачиш це сонце
Вона- лиш дощі.
Попереду чи ззаду
Коханню з нею не йти
Навіщо дав таку красу?
Велику душу залишив одну
Навіщо стільки в тіло те,
Якщо це все назавжди нічиє
Ти являєшся мені
Прекрасним ангелом-життя
Тим ангелом, який
Оберігатиме мене усе життя
Де врадості і горі
Я буду тебе пам'ятати
Такого ангела-життя
Хоч на яву ти не будеш зі мною
Але у сні ти будеш
Ним усе життя
Де б нас не розкинула доля
І ским би ми не були у житті
Але знай, що ти є
Той ангел-життя
Який в один момент
Вернув до життя
Ти ангел мого життя
Я Богові задала питання
Мені хотілось дуже знати
Що то за річ така кохання
І як воно когось кохати
А Бог мені не відповів
Дав лише шанс тебе зустріти
Тільки тоді я зрозуміла
Що це таке когось любити
І стало ясно що кохання
Таке ж приємне почуття
Як вдвох гуляти до світання
Чи губ твоїх й моїх злиття
А ще воно як сумні очі
Слова якими душу краєш
Коли не спиться до півночі
Уже промайнула зима
На вулиці шумить дощ весняний
Втишині нічній сиджу одна
Я так хочу повернути тебе коханий
я намагалась тебе забути
І більше ніколи не згадати
Викинути із серця назавжди
Але не змогла і буду кохати
І мені так тяжко жити
я не можу думати
Не можу іншого полюбити
бо моє серце належить тобі
Ти забрав моє серце
хоча тобі воно не потрібне
ти розбив його і знищив
і просто залишив
Ти пробач мені за мої почуття
Я підвладний їм бо я їх дитя
Не потрібно бути мені твоїм героєм
Я насправді хочу бути просто твоїм
Дарувати квіти, на руках носити
Теплі, ніжні, гарні слова говорити
Не тікай від мене, мене не уникай
Очі свої дивні будь-ласка не ховай
З мене не глумися, від мене не зникай
Бо я кохаю тебе, іди до мене
Бо ти, неначе зоряне небо
Красуне ну ж бо не стидайся,
А знаєш що?
Давай у мене ти також закохайся
А я б тебе не так любила,
Тобі я дарувала б крила,
Жила б тобою…
Милий, знаєш,
Оця любов не мала б краю.
Я вранці стала би росою,
Щоб лиш побути із тобою…
І сонечком завжди світила,
Була б тобі мов ангел біла
Чи стала б враз класично чорна -
Любові все було б покорне.
Була б я наче птах співуча,
Щоб весь цей світ тобі озвучить,
Тобі сонети я б складала
І всього світу було б мало,
Щоб виразить в простому слові
До тебе почуття любові…
Але тобі було видніше,
І ти обрав одне з тих рішень,
Яких я дуже не хотіла,
Навіщо ж так, навіщо, милий?…
Ти вибрав гарну і красиву,
Розумну, чимось особливу.
Вона проста, вона хороша,
Зробить вона щасливим зможе,
Тебе… Ну що ж, тоді удачі,
Щасливі будьте. Я не плачу,
То все любов моя сумна…
Тобі я гірша, ніж вона.
Ідуть роки,вона старіє
А може згодом зрозуміє
Як все це просто виглядає,
Але ніхто вже не чекає...
Вже не чекає біля школи
Її коханий,запах втоми
Буде її оберігати,
Моменти щастя позичати...
Ніхто як він вже не зігріє,
Але вона про це не мріє,
Забула все,а про любов
не хоче згадувати знов...
Вона сама собі поможе,
Хоч багатьох серця тревоже,
ПережилА вже надто зла,
Тепер тікає від тепла...
Вона вважає, що щаслива,
І розуміє, що ревнива,
Але її це не врятує,
І мало що її турбує...