Любовні вірші. Смс вірші коханим

пройде час пожовкне листя
позолотиться трава
хоч забула ти про мене
пам'ятатимуть слова

буде жити пам'ять в світлі
сонця місяця зірок
незів'яне нездоланна
нестрашний їй навіть рок

буде вічно проростати
цвітом рясним по весні
ехом дзвінким озиватись
в синьоокій далині

ти згадай мене хоч зрідка
в добрім слові пам'ятай
це єдиная лебідка
ти її не проганяй

Я кохаю тебе, усім серцем кохаю,
а без тебе не можу прожити і дня.
І щовечора Господа щиро благаю
щоби бачити усмішку твою щодня.

Усмішку тільки, на більше не маю я права,
і у снах моїх щирих я бачу щодня,
як ідемо з тобою, й соловейко співає,
прокидаюсь, і бачу, що ти не моя.

О, як же прикро мені зізнавати,
що ти любиш його, а він не любить тебе,
але я всеодно буду сподіватись,
що ти глянеш на мене, а цей час промине

Лиш погляд твій ніжний, сповитий любов'ю
світліший від сонця, чистіший роси
я буду шукати завжди, і ніколи,
забувати не буду твоєї краси!

Я намалюю тобі картину
Як у повісті намалював о'генрі,
Де буде цвісти кущ калини,
Щоб ти більше не захворів.

Я намалюю тобі яскраве сонце,
Воно буде світити тобі в серце,
Щоб більше жодна хвороба ця
Не змогла оселитися в твоєму улюбленому мною тільце!

Не журися, все часом хворіють,
До нас приходять в гості доктора,
По іншому люди не вміють,
І ліки треба пити з ранку.

Але не варто довго розслаблятися,
Нам хвороби явно не друзі,
Скоріше варто поправлятися,
Виходячи з хвороби забуття.

Моя принцеса казкового світу,
Завжди спішу на твій маленький палац,
Ворогів навколо вразить моя рапіра,
Від страху нехай тремтить будь-негідник.

Твою красу я оспіваю віршами,
Навіки полонений чарівною красою,
Прикрашу небо яскравими вогнями,
Якщо ти навіки залишишся зі мною.

Не сердься, прости, залишимо в минулому,
Від помилок життя не береже,
Ми живемо в світі скупий і вульгарне,
І святий всіх ям не обійде.

Позабудем минуле, залишимо,
Висновок зроблений, треба виправляти,
Життям вибір всім нам надано
І долею даровано прощати.

Як птахові самотньо по весні,
Так я сумую без тебе в ночі.
Прийди до мене в глибокій тиші,
Дай від дверцята щастя мені ключі.

Давай закружимся в танці любові,
Розіб'ємо ми з тобою смутку стіни.
Ніжністю своєю здивуй мене,
Адже миті удвох безцінні.

Любов моя, зоре з нічних небес!
Ти — промінь світла серед сірих буднів.
Твій світ сповнений фарб і чудес,
І я влекусь до тебе безрассудней...

Поети славлять свою пристрасть у віках.
І я скажу мовою поетів:
Як я хочу все життя нести в руках
Тебе, зоре моя, мій промінчик світла!

Кожен день прокидатися, щоб бачити тебе,
Чути голос твій милий і оксамитовий,
Доторкнутися до руки твоєї, ніжно люблячи,
Обіймаючи за плечі крадькома.

Приготувати улюблений наш чай на двох,
Зробити нам пару бутербродів.
І шепнути в перший раз за сьогодні тобі:
«З добрим ранком» — ось щастя, безперечно!

Ми створюємо самі собі свята,
Вишиваючи на життя полотні.
Сьогодні річниця нашої пари,
З того моменту, як я в тобі, а ти в мені.

Ми любимо один одного — і це чудово,
І ми йдемо по життю разом,
Б'ючись з різними ненастьями,
І радіючи всьому хорошому спільно.

Кохана, ви мене полюбили,
Спасибі вам за цей чудовий дар.
Без вас не бачив у собі сили,
Ви дали мені величезний шанс.

Прожити несучи в собі любов,
До прекрасною милою діві,
Я вдячний знов і знов,
Любити вас щастя у вищій мірі.

Я буду довгі роки любити вас, обіймати,
Лише з вашим ім'ям на вустах, спокійно засинати.
Цілую і дарую букет квітів,
Не завадить до вас прийти, ні дощ ні сто вітрів!

Милий мій, моя доле,
В думках тільки ти!
Одного люблю тебе,
Про тебе мрії.

Лише тобою я дихаю
І живу тобою.
Про одне тебе прошу —
Будь завжди зі мною!