Вірші про любов. Найкрасивіші слова коханим

Я дуже рада, що в моєму житті з'явився такий сонячний, неймовірний і шикарний чоловік як ти. З тобою мені абсолютно комфортно, ти окрыляешь мене, змушуєш забути погане і жити щасливим сьогоденням. Ти, це все позитивні емоції, які я тільки хотіла б відчути. Ти чари, в яке я практично перестала вірити. Я люблю тебе, ти мій персональний привід, почати день з гарного настрою. І знаєш, я часто замислююся про своє майбутнє, і я з упевненістю можу сказати, що без тебе його просто немає. Всі думки про тебе і про тебе. Напевно, прозвучить банально, так як про таке мріє будь-яка дівчина, але я хочу старіти з тобою. Але тільки я хочу, щоб у старості ми були такими ж відчайдушними, веселими і незвичайними. Мені не дуже хочеться в старості мило прогулюватися по парку, притримуючи тебе під руку. Я хочу по тому ж парку ганяти на самокаті, який я попередньо візьму позику у внука чи внучки, кричачи тобі щось забавне слідом. І я знаю, що саме так і буде, адже доля звела двох однодумців.

Для долі почуттів
До болі сліз життя
За тебе здохнуть я хотів
Але ти була не моя…
Тепер іди і не вертайся
Не треба більше вже журби
Як хочеш, з іншими кохайся
Та лиш не смій звонить мені
Не смій мене більш турбувать
Забудь про мене назавжди
Я ж буду якось виживать
Щоб сни забути не свої…
Я буду плакати душевно
Хоча й не варта ти цього
Колись жадав тебе так ревно
Та ти лиш вибрала його
Та йди ж ти, сонечко, від мене
Піди з думок та почуттів
Тебе жадав колись даремно
Тобі «Кохаю…» сказать смів
Тебе одну вже не бажаю…
Хоча і боляче мені
Я якось в світі виживаю
Співаючи сумні пісні…
Я не хотів так жити знаєш…
Я не хотів одну тебе
Побачить як когось кохаєш,
А мучиш бідного мене…
Іди від мене в небуття
Ти є ніхто. Ти є примара
Ти біллю у моє життя
Колись даремно увірвалась…
Та я ж бо сильний і живий
Ніколи не піддамся болю
Пробач, маленька, я не твій
Я вирвався уже на волю
І буду так. І лиш знайду
Одну єдину та кохану
Яка полюбить й полюблю
Її одну лише до згину
А ти залишишся одна
Й колись побачиш, що даремно
Я перебОрю це життя
І ти ще забажаєш ревно
Мене вернуть, та самота
Є твій товариш та розрада
Ти втратила мене й життя
Покаже, що таке є зради…
Нехай покаже, що мала
Ти не права була колись
Ти втратила мене і у життя
Я полечу, мене дивись
Дивись, як стану я відомим
Дивись, бо кимось стану я
Для тебе я звернув би гори
Але не ти моє життя…
Для іншої здійму світи
А ти залишишся і Паша
Нехай не каже більш мені,
Що я тебе чіпаю нащось…
Хоча тобі і не дзвонив.
Йому сказала навпаки
А він же навіть не хотів
Допомагати лиш тобі…
Він скористається тобою
А я далеко, сонце, так
Для тебе все було лиш грою
То гра із Пошой то лиш знак
Нехай покаже він тобі,
Що ти накоїла, маленька…
Зробила боляче мені
А бУла ж ніжною, рідненька…
Прости мені як щось не так
Я пронесу вже по життю
Той вірний, даний Богом знак
І ті слова: «Тебе люблю…»
Я все, напевне, вже сказав…
Все інше хай життя розкаже
А я ж тебе, мала, кохав…
А зараз став для тебе вражем…
Дурненьке сонечко моє…
Мені так шкода тільки б знала
Я й зараз так люблю тебе
Та ти мене і не кохала…
Прости за все та відлітай
Не треба болю вже мені
Ах так, ти просто знай,
Що я готов був всі світи
Тобі одній подарувати
Ну все. Прости мене за все
Ніхто і близько покохати
Не зможе так, як я тебе…
Кохання, щастя і життя
Всього найкращого, Людмила…
Не буде більше вже ниття
Я розлюблю тебе, жадана, мила…

Хмара лебедем у небі пливе,
Смуток під крилами своїми несе,
Дихає прохолодою яблучний сад,
Червоної слиною землю лиже захід.

Вийду на поле, кинуся в пустир,
Буду лизати словом російську широчінь,

Буду відповіді у всіх домагатися:
Чому нам з коханою довелося розлучатися...

Я укрою тебе шовком своїх дивних віршів,
Расстелю під ногами з рим витканий плед.
Над очима вогнями розпалю я любов
І тебе освітить її таємничий світ.

Я виведу тебе з собою в свій чарівний ліс,
Покажу всі плоди мого вображенья,
Сотні дивних квітів, мільйони чудес...
І нам Птиці Сходів заспівають співи...

І нам з тобою так легко, так легко —
Ми наче пушинки, що спустилися не землю,
Щоб з неї полетіти далеко-далеко
І віддатися любові і вдатися забвенью...

Твоє сонце — сліпо,
Твій голос — фонограма,
Ти виглядаєш безглуздо.
І не зализываешь рани.
Твої очі — дзеркальні,
Твої слова, як виразки.
Тебе вбити реально,
Картину дня розмазавши.
Твої вилиці — будні,
Твої груди — тривога.
Тебе любов так важко,
Але без тебе — убого.
І, розгинаючись з нервом,
Ми захламим з тобою
Весь схід, що перший
Ріже темряву над землею

У золоті листя оповита...
О, ти, моя солодка біль.
Присвятити тобі пару рядків
Ти мені, шаленому, дозволь...

Який день вибирай не шкодуючи
Кинути мені до твоїх солодкий ніг?
З якихось невідомих алеями
Ще разом прогулятися нам?

Мені не шкода цієї чарівної сили,
Що мені дав всеглавнейший Бог —
За один поцілунок милою
Я з нею розпрощатися готовий.

Немає мені спокою. Спокою мені немає.
Гасне місяця гнітючий світло.
Вітер, як пес у вікно темне гавкає,
Як і я про тебе він нудьгує...

А ніч завмирає, але спокій не йде.
Голос мій боязкий тебе ніжно кличе...
Але шепочуть мені про зірки нещасливого кохання:
«Вона не прийде: не клич, почекай».

У вир мені з головою впасти?
У сутінках це безнадійно прірву?
Вирвати серце з сумною грудей?
«Вона не прийде: не клич. Почекай».

Біль. Біль, моя солодка біль.
Я вічний твій раб моя солодка біль...
І вітру не чути і дім мій порожній.
Коли ж я знову зустрінуся з тобою?

Нехай прощебечет пташка ночі:
«Люблю тебе я дуже-дуже».
Хочу щоб темрява зігріла нас,
Хочу з тобою бути зараз
На небозводі, в тиші,
На Марсі і навіть місяці.
Не будемо плакати і кидатися,
А разом вічно залишатися.

Немає гіршого на світі,
Ніж годину розлуки,
Коли в очах калюжі
Терзають признанье.

Коли серця точить
Груди. Б'ється розум.
А час не хоче
Дати пари хвилинок.

Але це з тобою ми переживемо
Ми будемо удвох, навіки удвох.

Не йди, побудь зі мною,
Не йди туди, де вічність,
Де розділяє нас з тобою
Туга і біль. Де твоя ніжність
Так далеко. І я хочу,
Щоб це сном все виявилося...
Адже без тебе я так сумую...
Інших в мені чуття не залишилося...

Яскравіше зірочок блищу,
Згадуючи про тебе.
Я сумую, я сумую.
Ти б хоч наснилася мені.

Без тебе мені самотньо.
Я живу одним тобою.
І, коли в глибокій тузі,
Образ я малюю твій.