Вірші про любов. Найкращі смс коханим

Промені сонця, сьогодні тепло
Але я не хочу, щоб щось мені душу пекло
Я шукаю цілий день, та не знаходжу
Шляхи пройдені я знов проходжу

Левкадську скелю все шукаю
Це одне з тих бажань, що маю
Справа стіни й зліва, всюди
Пустіть мене, там краще, люди!

Та не відпустять, як би не хотів
Їм краще всім, щоб з болю млів
Я витримаю, дістанусь того моря
Шукатиму, згасатимуть все зорі

Усі програли ми,
залишили цей бій
Край світу, там де скеля, буде скоро бій
Кажу я сам собі: зумій

Це інший світ. Кінця він вартий
Розтане лід, та згасне ватра
А я дістанусь того моря
І знов повториться ця доля

Погодишся сповна
Дивно сьогодні
Твоя душа незламна
Тепер вона на дні

Це єдиний симптом
Про все інше ти мовчиш
Сама життя не знаєш, чому вчиш?
Щастя закономірно йде решетом
А там, ти його не зловиш

Нікого немає поруч, всі ожили
Й всі загинули, хоча і ніколи і не жили
Навіть ті, котрі меня обіцяли
Ви ж мене постійно дурили
А с страсі самі всі тремтіли

У вас всіх єдиний симптом
Переживу черговий перелом
Цього льоду, цих атак
Поспіши, додай ходу
За нами смерть, за нами знову цей маньяк
Недовіра, то ти не з цього роду
Кожен другий такий - божевільний
Обирай: живий або вільний?

Чи я брешу, чи хибиш ти
Важливо знати, куди хилиш ти?
Бо знов обман мені нести
І геть заради тебе лиш

Не лагідний цей годину прощання,
Але що нам віхи, відстань.
Що часу перешкоди нам
Ми любимо? Так. Інше — непотріб.
Пройдуть роки, пройдуть роки —
З тобою будемо завжди.
Не лагідний цей годину прощання,
Але буде нове признанье.

Холод, темно і непогоже,
Без тебе все згасло за мить.
Ми посварилися, один мій марно,
Повертайся, я чекати не звик!
Пробач, що образив так гірко,
Вибач за грубість у відповідь.
І все б нічого, та ось тільки
Не мил без тебе білий світ!

Твої оченята ромашкою прикрию,
А по серцю фіалкою пройдуся...
Ти прекрасніше квіточки будь-якого!
Я до тебе крізь вітру поспішаю!
Ти чудесней візерунка сніжинки,
Ти тепліше, ніж сонце навесні,
Ти витонченіше кожної травинки,
Я люблю тебе, ти мій ангел!

Ах, мій милий дорогий,
Що ж робити нам з тобою?
Ну коли ти кинеш пити?
І до друзів в більярд ходити?
Ти ж п'яний, як дурень
І в ліжку, гм, ніяк.
Краще з пивом не дружи
Стометрівку пробіги!

Сумую? Ні, сильно тужу,
Плету собі терновий вінець.
Коли ж о, ангел мій милий,
З тобою ми побачимося знову.
Не жити мені в цьому дурному світі.
Зовсім один. Зовсім один
Курю і думаю крадькома
Любимо чи я? Чи не любимо?

Ранок добрий. Ранок ясне
Пречудесні, распрекрасное
У ньому збуваються мрії.
Його, сподіваюся, ти побачив?

Так посміхнися йому у відповідь
І пішли коханій привіт.

Твої сильні руки зігріють,
Твої теплі очі зрозуміють,
Твої губи мріяння навіють,
Мої думки до тебе лише біжать!
Твоє серце стукає швидше,
Твої промови яскравіше вогню,
Ти чудесней, чарівніше за, добрішим!
Найкращий ти у мене!

Ну Вибач — я був не прав
Та правда є — вона не в моді,
Але якщо хочеш, можеш дати
Рукою по моїй дурній морді.
За те, що недопонимал,
Не вірив у красу мистецтва.
За те, що в душу наплював
І розтоптав усі наші почуття!

Ти йдеш, і серце меркне,
Без тебе залишається лише морок,
Ти йдеш, а розум не вірить,
Що тебе не повернути вже ніяк!
Ти підеш, і залишаться сльози,
Ти підеш, і залишиться смуток,
А осінні червоні троянди
Назавжди вже зів'януть нехай!

Де там твої сміливі руки
По мені нудьгують не даремно!
І мене все турбують борошна —
За тобою так сумую я!
Так хочу опинитися поруч,
Щоб бачити тебе, відчувати,
Щоб «люблю» відбивалося поглядом,
Щоб «люблю» на вухо шепотіти!