Любовні вірші. Гарні вірші про кохання
Палає серце як вогонь
Це просто я влюбилась
А він мене не покохав
А я в нього єдина
Так я хотіла бути з ним
Та вже нічого небуде
Я хочу зараз і до нього
Та вернусь серце не дає
Знай лиш табе люблю
Я У ТЕБЕ ЄДИНА!!!
Забуваю я поволі твої очі,
Забуваю я твою усмішку.
Сиджу сама я до самої ночі
І проклинаю свою долю грішну.
Вернути час хотіла би назад,
Коли вперше я тебе зустріла.
У цьому дні багато я б чого тоді змінила.
Мажливо це так Бог мене карає,
Що так сильно закохалась. Я тебе люблю!
А може це дар такий мені Він посилає,
Бо знаю заради кого в цьому світі я живу.
Лиш одного я не можу зрозуміти.
Чому наші дороги розійшлись?
Чому усі ті наші мрії,
Полетіли назавжди у холодну вись.
Та всеодно я дякую тобі,
Що научив мене кохати.
Як сильно я тебе люблю.
Та жаль, ти цього не можеш знати.
Зараз ти далеко.
У кожного з нас різне життя.
Напевне і різні у нас долі
І різні погляди у майбуття.
А я лиш тільки мрію зараз про одне:
Я мрію так тебе зустріти.
Вернись коханий, я тебе прошу!
Не можу я без тебе жити!
Спокійної ночі, час настав,
Коли йти до сну прийшла пора.
Закрий очі, нехай відпочиває ліра
В німих обіймах Морфея до ранку,
І розслабляється блаженно тіло.
Чарівної дрімотою віє вітерець,
Щоб усе погане в Лету відлетіло
І заструменів добрих снів потік.
Кохана, ти така мила, ніжна,
Прекрасна немов троянда.
Так молода, хвилююче свіжа,
Як-ніби, в жаркий день почалася гроза.
І раптом поїхала надовго,
В моїй душі тепер туга.
Хочу сказати тобі так багато,
Але абонент поза зоною доступу.
Ми добре проводимо час,
Я не шкодую ні про що.
Не так давно з тобою зустрічаюся,
А думки тільки про одне:
Хочу якомога довше бачити,
Твої закохані очі.
Я так боюсь тебе образити,
Що описати ніяк не можна.
Можливо це не надовго,
А може бути і назавжди.
Але знаю абсолютно точно —
Всім серцем я люблю тебе!
Вже приходить новий день,
Вже так хочеться прокинутися.
І ночі відходить тінь
До нас не може дотягнутися.
Ще туманні, хаотичні,
Заплутані, зовсім без сенсу,
Легкі, широкими, романтичні,
Кружляють тихо зграйки думок.
Але крізь цей нескладний рой
Я знаю, що сказати мені потрібно:
О, людина ти мій рідний,
Люблю тебе. І з добрим ранком!
Згадую ласкаві мови,
Образ твій, дихання і руки.
Чекаю, коли знову настане вечір
І вдвох ми втечемо від нудьги.
Ніжно обійму тебе за плечі,
Розкажи мені зранку, що наснилося.
Буду ждать я кожної нової зустрічі,
Адже любити ТАК у мене є сили.
Побажаю я спокійної ночі,
Нехай любов моя тобі присниться.
Знаю, що зараз у нас з тобою,
Більше ніколи не повториться.
Спи мій ангел, ласкавою рукою
Віджену я всі твої печалі.
У надії нескінченний термін —
Адже на моєму серці є замок.
Прийми мої вибачення,
За те, що сталося тоді.
За все між нами тертя,
На нас обох вина.
Але я попрошу пробачення,
Адже, мені не важко просити.
Про те, що сталося — я шкодую
Не можу тебе забути.
За всі образи — прости мене,
Мені шкода, що сталося так,
За грубість мимовільну — каюсь я,
В душі моїй було тоді морок.
Прийми мої вибачення,
За все, що сталося тоді,
Я вірю, що нам вистачить терпіння,
Бути разом з тобою завжди.
Ти пробач за все вчинене —
Мені дійсно дуже шкода.
Ця вина мученьем сплетена
Не припиняє соромом душити мене.
Люди, буває, помиляються...
Я не намагаюся знайти, як виправдати себе.
Стою на колінах в горі потопаючи,
Прощення щиро молю тебе!
Ми не довго були разом,
Разом ми були завжди.
Не стояли ми на місці
Дні, тижні і роки.
Ми з тобою йшли, літали,
Пливли, скакали, повзли,
В хмарах з тобою літали,
Лише стояти ми не могли.
Тому що ми з тобою
Ось вже роки механізм,
Керований любов'ю,
Заведений на все життя.
Ми не станемо об'єктивніше,
Нам вже не стати добрішим.
І знову слова образи
Скажімо ми в один з днів.
Але зараз, коли ми бачимо,
Чуємо, відчуваємо провину,
Вихід є, він очевидний,
А інакше не вдихнути.
Одне одного ми прощення
Попросити повинні. І враз
Ми побачимо воскресіння
Відносин. Нові нас.
Доброго ранку, любі!
Нехай цей день буде світлим.
Ваші очі щасливі
Бачити хочу я першим.
Ваші посмішки, теплі —
Милі серцю люди,
Ваші нові перемоги
Святкувати разом будемо.