Вірші про любов. Приємні смс коханим

Колись прочитав цього вірша і памятаю досі...
Любов приходить не по дзвонику
вона приходить у той день
коли на зошит недозволено
сльоза пекуча упаде.

І ти ховаєш того зошита
сльоза змива червоне пять
але любов,любов непрошену
її не можна заховать.

А малюки рішають приклади
задуми чола повива
і їх малелькі прикрощі вкладаються
у два плюс два.

Тобі сидіти і томитися
і не рішити за урок
чи зможеш ти сьогодні зважитись
на серцем вимучений крок.

Любов приходить не по дзвонику
вона приходить у той день
коли на зошит недозволено
сльоза пекуча упаде.

Твої очі - самоцвіти,
Твої губки - дивні квіти,
Орхідеї.
А посмішка - весни ранок,
Граціозний губок танок,
Усміх феї.
Твої коси - чорні хвилі,
Що чоло так гарно вкрили,
Мов лілеї.
Ось і все - що більш сказати,
Всякий би захтів кохати
Мою фею.

І що б не було тебе не кину,
Нехай холод, спеку, я клятви не зраджу.
Мені самотність не гріє душу,
Я так тебе люблю — ти знаєш сам.
Я подарую тобі любов і ніжність,
Мене ти пробуждаешь бути святою.
А якщо що не так, прости похибка,
Коханий, дай мені шанс, побудь зі мною.

Доброго ранку! Світанок вже давно,
Сонечко дивиться в віконечко,
Ти потягнися та й навколо озирнись,
Плавно, пластично, як кішка...

Якими словами любов розповісти?
Якою одиницею виміряти?
Мені життя подарувала, такого тебе!
Ну як в чудеса не повірити?

Коханий, добрий, мій світ золотий!
Піду на край світу я слідом за тобою,
Ми щастя поділимо, не залишу в біді,
Я з тобою буду завжди і скрізь!

Кохана, душа до тебе прагне,
І думки серця б'ються в унісон,
Я навіть не мріяв ось так закохатися!
Не п'ю вина, і слухаю шансон...

З тобою нарізно бути, не можу,
Плоть і душа — до тебе.
Постій, повернися — я прокричу,
І не супереч долі!

Я жити не можу без тебе, розумієш?
Мені боляче і сумно, й мерзлякувато душі.
Тебе забути не хочу, не вмію,
Росточком живим проросту я в тобі...

Любов і ревнощі ти мені подарувала,
Юна, прекрасна, ніжна моя.
Болить душа, і думати я не в силах,
І в тиші мерехтить лише свічка.
Моя любов, наче испытанье,
А бути поруч є сильне бажання,
Я не піду, аби тільки зопалу.

Твій ніжний погляд оспіваний не раз,
Але про нього я співаю знову,
Бездонні колодязі очей —
Лукавства правдивей слова.

Моє життя з тобою, як райський сад,
В сяйві зоряних веселок!
Інших — не треба мені услад,
Я бранець твій, але полон — солодкий!

Твоєї краси жалюгідний літописець,
Я безсилий з точністю встигнути,
Рядками, на паперовий ситець
Твій безсмертний образ запам'ятати!

Розлучатися завжди боляче,
Але часом, лише одному...
Не допоможеш, не виправиш.
Не розкажеш нікому.
Тільки хто з двох щасливішою?
Разлюбивших — навіть шкода...
Порожнеча в душі їхні ляже,
А не світла печаль!