Любовні вірші. Лист коханим

Тобі нелегко, кажеш, важко, важко,
В очах я бачу тугу й біль,
Та і мені, мій милий, тяжко,
Бо ти не милий - ти чужий!
Бо коли я дивлюся в очі,
Бачу лиш грубість, може страх,
Чи може то іскра презирства
Така швидка, як птаха крил мах?
Яка немилість в тих очах!
Яке безжальство! який крах!
І який ненависний жах!
Я ненавиджу, ненавиджу,
Бо ти не милий - ти чужий.
Мене прокляв ти рухом вій.
А я дурна: кричу постій...

мила моя гоцулочка,
мила моя кудряшичка,
миле мое янголятко,
прости мене за коханя,
прости мене за те
що неможу забуть тебе.

Забитим цвяхом стала в серці образа,
І якщо спробувати видалити цвях,
Та рана тепер же зажити не зуміє,
І як же тепер з таким серцем прожити!

Візьму в любові я величезні нитки,
Прощення слова закладу в цю рану,
Я все ж виправлю, я це зможу,
І знову коханим(ою) тобою я стану!

Спокійної ночі, любов моя,
Я прийду у твій сон.
Я буду місячним затменьем,
Самим пристрасним мучиться жагою.

І уві сні всі мрії
Стануть у сто крат реальніше,
Вони будуть світити
Сотнями світлих миттєвостей.

Сонечко вже зійшло,
Промінчиками на склі граючи
Доброго ранку тобі бажаю.
Нехай з посмішки день почнеться твій,
Щастя цілий день супроводжує.
Добре, що в світі є любов
І вона у нас з тобою велика.

Мій кошенятко рідний!
Я сумую за тобою.
Вибач за всі образи,
Що бували без причини.

Вибач, що так безглуздо
Провели з тобою літо...
Що на морі не сходили,
Треба як — не веселилися...

BMW в кредит не взяли,
У жарких країнах не бували.
Вибач, виправлюся, сонце!
Адже люблю тебе я дуже.

Ніч з зірками прийшла,
І місяць в небі зійшла.
І не чути птахів в саду,
Все затихло до ранку.

Лише десь далеко
Чиїсь чути голоси.
Адже закохані не сплять,
Про кохання не говорять.

Але і їм прийшла пора
Розлучатися до ранку.
Місячне світло їх проводжає
Доброї ночі їм бажає!

Ранок ніжне до нас вже поспішає,
Вставай з ліжка і бадьоро потягнися,
Тебе прекрасний сонця промінь нехай освіжить,
Та головне ти дум сумних уникай.

Уяви, що поруч, я неначе,
Адже не повинно бути сумним ранок
Тебе я скоро ніжно обійму,
Поки я жаркий поцілунок тобі надішлю!

Затишним зоряним покривалом ніч,
Вкриє всіх у своїх обіймах сну,
Нехай солодкий сон увійде у свідомість тихо,
А охороняє цю казку сумна луна!

Нехай зірочки розкажуть про далеких світах,
Куди любов поки не зібралася,
Ти спи і думай лише про нас з тобою,
Поки світанкова зоря до сну не дісталася!

В цей день неясний
Мені самотньо і сумно,
Всі втіхи марні
І на душі порожньо.

Мені сонце не гріє
І чай не бадьорить,
Час тяжіє,
Музика спить.

За вікном лише тліє
Вогник ліхтарів.
Мені без тебе погано,
Приїжджай скоріше!

Кожен вечір допізна,
Усі закохані серця
Всі не можуть розпрощатися,
І до завтра попрощатися.

Але ось ранок настає,
Всіх будити воно почне.
Прокидатися закликає,
Всіх закоханих піднімає.

І у всіх так нехотя,
Відкриваються очі.
Ну а сонце, посміхаючись,
Доброго ранку бажає!

Сумують чоловіки і діти,
Сумують всі люди на світі.
Знайома гостя — розлука
Стукає в чиїсь вікна та двері.

Якось і мені постукала,
І серце його раптом завмерло, стало.
Адже поряд немає тебе.
Сумую я день від дня.

І час не лікує мене,
Не більше радують друзі.
І сонце променями не гріє,
Туга лише полонила мене.

Прошу мерщій озовися,
І з вітром до мене вернись.
І будемо щасливі тоді,
Любити ще більше завжди!