Вірші про любов. Смішні смс коханим

Ти приходиш до мене щоночі,
В ту хвилину коли я сплю
Заглядаєш в заплакані очі
І шепочеш: "Не плач,я люблю."
Я слова твої чую душею
І крізь сон усміхаюсь тобі.
В невимовній,глибокій журбі
Ти жагуче мене обіймаєш.
В тих обіймах я млію ввісні.
Поцілунками душу виймаєш,
Вириваєш ти серце мені...
Відкриваю заплакані очі
Навкруги порожнеча німа.
У тиші таємної ночі
Мого щастя не було й нема.

За вікном падає сірий дощ,
Ти все ще її чекаєш.
Змокрів букет червоних рож,
І надворі уже смеркає.
Ти вперто дивишся у даль,
А там усе незмінне.
В душі твоїй тепер печаль,
"Невже вона таки не прийде?"
Усе що ти хотів сказати,
Собі залишить літній вечір.
Ти так хотів її обняти,
Відчути ніжні її плечі.
А вона звикла усе мати
Усе,що тільки лиш бажала,
І навіть будучи з тобою
Уже за іншим заглядала.
Невже ти досі ще чекаєш
На ту з ким щастя не знайшов?
Так,звісно,ти ж її кохаєш
Та невзаємна ця любов.

Не зігріє мене палаючий камін,
Коли час очікування довгий
Лише твоєї краси квітучий жасмин
Прожене холод самотності

Подаруй мені свою любов,
Мед солодких губ і ласкаві руки!
Прийди до мене, благаю я знову,
Крізь безодню виснажливої розлуки!

Годину світлий, довгоочікуваний вдарить,
Білим птахом із зорею разом прилетить —
Почуттям, що гріє, а не ранить
Твоя любов мене одного разу відвідає!

Останній промінь сонця гасить тьма
В останній раз, гляну в твої очі
В зіницях один одного відбиваючись,
Душа з душею попрощатися назавжди...
Коли можна буде не бентежачись
Шепотіти іншому ніжні слова
І кожен день з тобою зустрічаючись,
В душі не здригнеться ні одна струна...

Образ твій теплий,
Мені до болю в серці доріг.
Я небажаний втратив спокій
З радістю — він був такий довгий!
Мої двері завжди відчинені:
Тебе тут чекає любов,
Ласка ніжна, захист.
Вони твою кров зігріють
І допоможуть знайти щастя.
Ти будеш сміятися знову
І забудеш про негоду.

В чарівництві гри світла і тіней,
В коливанні шовковистих фіранок
Твій образ, плід невідомих кистей,
На стіні грає дивом давніх фресок.

Кожен вечір темрява і місячне світло
Створюють ожилий твій портрет —
Шукаю я в ньому, в твоїх очах відповідь
Як жити життям, у якому тебе немає.

Всі при твоєму наближенні тане,
Адже ти прекрасна як завжди —
Жартівливий тебе вітерець пестить,
І схиляють крони тополі.
Миліше кому твої очі,
Іль бархатистою шкіри ласкавий магніт
Мені твоя притягательней душа,
Що таємницею непізнаною манить!

Я за тобою сумую!
У серце застигла кров.
Ти далеко, але я знаю,
Скоро побачимося знову!

Ти — світло зорі в небесах поснулих
І моєї душі нетлінний талісман!
Дощ весни сріблом виблискує в волоссі,
А в очах бездонних — ранковий туман.