Любовні вірші. Вірші на тему «люблю»

Біле тіло,
Чудова душа.
Хочеш її? Ні…
Вона нічия

Очі зелені,
Сльози гірки.
Пусті кімнати.
То її….

Нормальна родина,
Дві сварки на день.
Закрила двері,
Звичайна мігрень

Підбори, сукня,
Мрії наскребла…
Але ж не казка, то життя.
Додому піде нічия

Ти бачиш це сонце
Вона- лиш дощі.
Попереду чи ззаду
Коханню з нею не йти

Навіщо дав таку красу?
Велику душу залишив одну
Навіщо стільки в тіло те,
Якщо це все назавжди нічиє

Зимовий вечір тихий, ніжний
Сніжок летить під ніжки.
Постоїмо, ще трішки,
Подивимось у небо, пограємо у сніжки
Нічого більш не треба.
Вже час іде до ночі, та я іти не хочу
Я подивлюсь іще у твої карі очі.
Дивлюсь я в твої очі і що я бачу в них,
Ти теж іти не хочеш, побути,ще не гріх.
Поглянь навколо себе,
Як сипле білий сніг.
Краплинки замерзають- це сльози на очах моїх.
Я плачу за тобою, хоч ти, ще не пішов,
І ти стоїш зі мною та іншу вже знайшов.
Ти завтра будеш з нею про мене говорить
І навіть не згадаєш, як серденько болить.
І серденько сумує…
Ой спати вже пора.
В душі любов вирує, хоч ми, ще дітвора.

Ніч зав'язала клубок,
Хтось темний ковзає в тиші.
Згадуй мій коханий друже.
Згадуй про мене
Коли будеш спати і засипати,
Коли сни тобі будуть снитися —
Можеш якось помріяти:
Як нам заново закохатися один в одного.

Коли вранці перші промені сонця
Стосуються ніжно подушки,
Немає сил вже терпіти — хоч голосно кричи...
Я цілу улюблене вушко!

Ти сопишь, такий теплий, такий дорогий!
Дихаєш, немов колишеться вітер!
Твоєї шкіри гарячої торкнувшись рукою,
Розумію — ти найкращий на світі!

Червоне сонце встало над містом,
Разлило по дворах свій ранковий світло,
Стиснуло губи і, зовсім без приводу,
Відправило тобі свій небесний привіт.
Я тут не причому ( каюсь-каюсь)
Але до сонця охоче приєднуюсь!

В ейфорії радісних заворушень
Я спішу, лечу до тебе назустріч:
Річницею наших відносин
Цей день особливий відзначений.

Нас з тобою доля поєднала
Неспроста — для вірності, для щастя,
Щоб ніяка зла сила
Не мала над любов'ю влади.

Прости мене за наш безтурботний травень,
В якому були щасливі колись,
За мною обіцяний, квітучий рай,
За пристрасні світанки і заходи.

Пробач за біль, кричущу всередині,
Від пристрасті серце шалено калатало.
Але видно тієї захопленої любові
Обіцяло лише кипляче початок.

Пройти спільно наш тернистий шлях,
Ми до кінця з тобою не змогли,
Тих яскравих днів нам більше не повернути,
Ми почуття поспіхом не зберегли.

Пробач! Як ж це неправильно!
Я картаю себе, дуже картаю.
Я виконаю всі обіцянки
І поцілунками тебе одарю.

За твоє прощення віддам багато,
Ти прости мене, дуже прошу.
Без тебе все таке убоге,
Без тебе я жити не зможу!

Зостанься у мене сьогодні,
Хочу запитати ради — як мені далі жити:
Люблю тебе всім єством своїм я,
І без залишку всю любов хочу тобі дарувати.

Кохана моя, мила, пристрасна,
Я від тебе без розуму.
Ти, треба мною всевладна,
Тобою зачарований — завжди.
Люблю я тебе, так палко,
Так щиро і сміливо.
Мені з тобою пощастило,
Чого вартий твій норов,
І звичайно ж тіло.

Спокійної ночі,
Солодких снів,
Я як молитву повторюю.
І постійно відчиняю
У світ добрих казок двері тобі.
Там будуть ніжності сади.
Там буде все, як ти захочеш.
Там буде будинок твоєї мрії.
І буде ложі пелюсток.
Та радість буде нескінченна.
Наша любов буде безтурботна,
А ти, як колись весела.
Там буде шматок острова.
І буде легкий вітерець.
І кольору золота пісок.

Ми разом ніби лише вчора
Ходили за руку, сміялися.
Нам вслід кричала дітвора:
«Наречений з нареченою зустрілися!»

Хоча пройшов недовгий термін,
Мені здається, ми вічність нерозлучні
І цей життєвий урок
Засвоїли — нам разом краще.

Смачніше вода і сонце яскравіше,
І солодший за цукор, дощ тепліше,
Обійми чим далі — спекотніше,
І життя проходить веселіше.