Любовні вірші. Визнання в любові віршами

ТОДІ, КОЛИ КОХАНА ПОРУЧ.
Пульсує безупинно кров,
І серце все сильніше б’ється,
Цей ритм задала нам любов
Тоді, коли кохана сниться.
Тоді, коли її уста
Малюють ніжний поцілунок,
І шлють бажанні ті слова:
«Тебе кохаю!» в подарунок.
Тоді, коли лише одним
Єдиним дотиком долоні
Ти відчуваєш все тепло,
Яке тримає у полоні.
Коли в похмурі сірі дні
Вдивляєшся у тьмяне небо
І бачиш очі вдалині,
Які всміхаються до тебе.
Тоді, коли у вирі слів,
В людському натовпі шумному,
Ти чуєш лиш єдиний спів,
І невимовну ніжність в ньому.
Ось це і є те почуття,
Яке оспіване поетом,
Яке наповнює життя
Й коханням зветься вже століття.

За що всі люди на Землі кохають?,
Чому це почуття душевне відчувають?,
Чому одні щасливі і кохані,
А інші все життя в стражданні?,
Але ж є люди що говорять,
Кохання ми не відчували,
Які нещасні скажуть перші,
Які щасливі прокричуть останні,
Одні життя за нього віддають,
Живуть лише в ім’я його,
А інші ім’я його клянуть,
І мріють щоб його і не було,
А може і нема любові,
Це звичка, а не почуття,
Та як не вірити мільйонам,
Які за нього голосять,
Та все ж я радий що на світі,
Є більше тих які кохають,
Ну і зі щирістю надіюсь,
Що решта з часом покохають.

Коханий мій, коли ми разом,
Всі освітивши чарівним вогнем,
Моя любов над нами світить,
Прекрасніше всіх зірок на небі.

Моя любов швидше вітру
Подолає всі перешкоди.
Вона не буде нерозділене,
Завжди з тобою ми будемо поруч.

Місяць всім закоханим світить.
Ніби створена вона богом
Висвітлювати в темряві дорогу
Тим, хто всіх щасливіший на світі.

Ніби зроблено все на світі
Для того, щоб нам, коханим,
Було просто необхідно
Заприсягтися в любові до смерті.

Опустилася на місто ніч,
Таємниць і чаклунства сповнена,
Без тебе заснути не в могти,
Буду довго лежати без сну.

Побажаю тобі солодких снів, малюк,
Хай несе до тебе вітерець,
Над тишиною вулиць і тьмою дахів,
Любов і ніжність цих рядків.

Любов — це ніжний дотик,
Це глибина почуттів і натхнення,
Це те, що дає нам сили жити
І світу позитив і добро дарувати!

Нехай любов нас двох окриляє,
Бути краще, чистіше, сильніше допомагає,
Нехай дарувати незабутні відчуття
І яскраві, красиві миті!

Для любові не буває особливого часу,
Вона просто приходить сама тихенько,
І душа знаходить незримі крила,
І летить, співає, несучи в небеса.

У любові не буває особливого часу,
Вона просто раптово знаходить тебе.
І тоді все змінюється у світі твоєму,
Тому що тепер ми навіки удвох.

Зізнаюся в почуттях я проникливих,
Таких неповторних і безцінних,
Вони приносять радість, натхнення,
Дають друге дихання і народження!

Любов неземна нас окриляє,
Сильніше бути і краще дозволяє,
Нехай буде вічним її осяяння,
Подарує нам щастя, умиротворення!

Сховалося небо темної шаллю,
Даруючи солодкий, чудовий сон,
Очі наповнені сумом,
У грудях розлуки завмер стогін.

Сховайся м'якою ковдрою,
Розлуки нашої короткий термін,
Уві сні струмує по келихах
Любові земної хмільний ковток.

Спробуй краплю слідом за мною,
Я свій давно випив до дна.
Залишуся поряд з тобою,
Доки ти в обіймах сну.

Ми цілий день проговорили,
Вже й вечір — на поріг.
Ми стільки спільних тем відкрили,
Залишитися шукаємо ми привід.

Але здоровий глузд знову лякає,
Тривоги тихий шепіт,
Понуро застерігає, —
А він в цих справах знавець.

Сьогодні ми не піддамося
На внутрішній взаємний струм,
Спокійної ночі насолодимося,
Щоб не було завтра день жорстокий.

Усмішка твоя так щира, чиста,
Тепло і світло несе вона,
Ти найкращий чоловік,
Таких майже на світі немає!

Мені добре поруч з тобою,
Ти даруєш радість і спокій,
Нехай горить наша зірка
І щастя принесе вона!

Сантиметр за сантиметром,
Прозора тонка нитка —
Павук плете свої мережі,
Щоб мух на обід наловити.

Він своєю липкою павутиною
Нас немов стіною розділяє,
І я в ній, як муха, сгину,
Я так за тобою сумую...