Вірші про любов. Красиві визнання коханим

пів неба в хмаринку
пів неба в краплинку
сонцю між ними
золоту серединку

і коли в твій дім
зазирне апатія
візьми пензлик
напиши симпатія

замалюй похмурі барви
заведи в них нить проміння
візьми в свої руки фарби
розбуди в собі уміння

будь митцем в житті
малюй
кого любиш усім серцем
тим кольори свої даруй

люблю коли вітер
колише дерева
люблю коли вечір
гойдає кущі

люблю коли сонце
сідає за обрій
люблю коли осінь
проливає дощі

люблю коли ніч
співає пісню сумну
лиш в твоїх обіймах
я спокійно засну

Скоріше засинай,
Чекає тебе чудовий рай,

Будемо де завжди любити,
Смачно їсти і солодко пити!

Будемо в радості ми жити,
Будувати будинок, дітей ростити,

Будемо за руку гуляти
І один одного обіймати,

Цілуватися ненароком...
Скоріше засинай!

Стою на колінах, з трояндою в руках.
Мені потрібно лише твоє прощення.
Вже серце не б'ється, в душі тільки страх —
Боюся, що підеш ти, моє натхнення.

Всі думки про тебе, рідна,
Тебе лише я бачу уві сні,
При зустрічі — серце завмирає,
І пристрастю кров кипить у мені.
Сказати красиво не вмію,
Язик мій ньому, і в горлі ком,
Давай зірку тобі дістану,
І ніжно покладу в долоню.
Захочеш — і місяць арканом,
Зловлю, наче скакуна,
Вона короною твоєю стане,
Люблю! Принцеса ти моя!

Тебе я як ранок цілу,
Тебе я як ангела чекаю,
Без тебе не живу — існую,
Без тебе я не їм і не сплю!

Без тебе немає ні світла, ні тіні,
А з тобою я до зірок лечу.
І скажу без просторових дебатів,
Що тебе я, милий люблю!

В твоїх очах
Готовий я втопитися
Але мені зовсім не страшний
Цей вир
Повз чужі
Пропливають особи
Коли йду у твій світ,
До рідного дому!

Коли ти поруч —
Я за мир спокійна
За наш з тобою,
За особливий світ
І не страшні йому
Не лиха й не війни
Адже ти ж поряд
Милуй мій кумир!

Сумно і навіть сумно,
Коли тебе поруч немає...
В душі, немов у болоті, порожньо...
Коли ж ти напишеш відповідь?

Я в повітрі наче літаю,
Але тисне на мозок яскраве світло...
Сумую, жахливо скучаю!
Коли ж ти напишеш відповідь?

Ти — ангел, ти сонця промінчик!
Ти — світло неземної краси,
Ти кожної травинки краще,
Ти — втіленням мрії!

Ти — радість, ти — чудо,
Твій погляд, немов повітря, ловлю,
Ти — найкраща в світі творіння.
Тебе, обожнюю, люблю!

Зустріти б з тобою світанок,
Як в променях поганої сонця
Прокидається весь світ
І домашні улюбленці.

Як на травичці яскравий слід
Від роси, що меркне мудро...
Але поряд тебе немає,
Напишу лише: «З добрим ранком!»