Поздоровлення у віршах про любов
Вона його кохала,
А він не зрозумів.
Вона його жадала,
А він не захотів.
Вона хотіла бути поруч,
Більше нічого.
Нести опіку йому і тепло.
Радіти його злетам,
Співпереживати у падіннях.
А він, же вільний птах,
Карєра йому, як небо неозоре.
Час пройшов і все змінилось,
І вони змінили своє життя.
Він нарешті доріс до неї
І, зрозумів своє почуття.
Шукав зустрічі і чекав
Щоб сказати своє:"Кохаю!"
А вона підросла
І знайшла своє місце в житті.
Зрозуміла його та і цілі життя.
Зрозуміла все те, про що він
так уперто казав.
І сказала собі, що карєра
Життя це зараз її.
Все змінилось з точністю
до навпаки.
І чого чекати?..
Я незнаю й ти.
У срібло одягнувся твій "привіт".
У справжнім світлі щастя і печалі
Мені здається, що горить весь світ,
А то насправді зорі величаві.
Мені здається, що пройде гроза,
Прийдуть світанки, гіркотою вкриті
І вже байдуже скотиться сльоза
На плечі небу, золотом обвиті.
А поки що минає тихо час
В моїм мовчанні, у пророцтві й долі.
Молитимусь. І ти молись за нас
У ці хвилини ранньо- світанкові.
Вечірня квітка росяна,
Із пелюстками ніжними ,
Пахуча. Твій аромат п’янкий,
Що аж дурманить розум,
У душу проникає
Й серце наповняє,
Що хочеться радіти
І стрибати до небес.
Тендітний, ніжний і ламкий
Твій стан милує око.
І пестити його щораз
І при нагоді хочуть губи
Тебе люблю я і кохати
Буду все життя, допоки
В грудях моїх б'ється серце,
Яке тобі віддав уже на віки!!!
ТЕБЕ ЗАБУТИ Я ХОТІЛА,
ЩО НЕ ЗМОЖУ РОЗУМІЛА.
БО КОХАЮ Я ТЕБЕ
ЦИМ Я МУЧАЮ СЕБЕ.
КОЛИ З ІНШОЮ ТЕБЕ Я БАЧУ
МОЄ СЕРЦЕ ТИХО ПЛАЧЕ,
АЛЕ ВСЕРІВНО ТИ ПРИХОДИШ
І З РОЗУМУ МЕНЕЗВОДИШ.
КОХАТИ ТЕБЕ Я НЕХОЧУ
НАВІЩО ОЛОВУ МОРОЧУ.
З ІНШОЮ ЗАЖИМАЄШСЯ
АЛЕ ДО МЕНЕ ПОВЕРТАЄШСЯ.
ХОЧЕШ БУТИ ЗІ МНОЮ-СКАЖИ!
КОХАННЯ СВОЄ-ДОКАЖИ!
НЕХОЧЕШ БУТИ - ІДИ!
І ДОМЕНЕ НЕ ПРИХОДИ!!!
Новий день.Нові сльози.Нове відчуття порожнечі....
У безвихідь полинуть мільйони несказаних слів.
Давній смуток усоте ярмом налягає на плечі,
Бо не можу тебе й на хвилину прогнати із снів...
Не врятує мене тихий шелест весняного листя...
Не розрадить мене теплий вітер і дружнєє слово.
Ти ж іще не кохав,ти кохання міняєш на пристрасть,
а моє почуття розпалила єдина розмова...
Я сумую без тебе.Сумую..А стільки ще плачуть?
У скількох ти серцях залишив передзвін пустоти?
А мені ще б хоч раз,хоч востаннє ці очі побачить....
А мені б хоч ще раз від твого поцілунку втекти...
Постій! Не йди! Нащо питати
Чи можу стати я твоєю?
Навіщо серце розривати?
Стоять під ясною зорею?
Постій! Чекай! Я ще з тобою...
І біль стискає до безтями.
Навіщо душу розривати
І ворушить болючі рани?
Постій зі мною ще хвилину!
Навіщо згадувать когось?
Хай я на тебе надивлюся,
Щоб серце кров'ю зайнялось...
Чекай! Ти тут? Я із тобою!
Навіщо когось ще тобі?
Ми під вербою золотою,
Та із печаллю ти в душі...
Й любові у очах немає,
І розумію я з журбою:
Не бути разом із тобою
Й не мати щастя у житті...
Та як ще буть? Я вмру без тебе!
І на очах блисне сльоза,
І ніби тут тебе нема,
В словах твоїх лиш пустота...
І вітер вдарить у обличчя,
І осінь жаллю шелестить,
І ти від мене віддалишся
Лише на мить - на вічну мить!!!