Вірші про любов. Гарні вірші про кохання

Але боюсь собі признатись
Люблб тебе, люблю
Але боюсь собі признатись,
Боюсь повірити у це
Боюсь усе життя страждати.
Любов була для мене сонцем
Яке все гріє не пече,
Яке веселе і прекрасне
Яку любов воно несе.
А тут у світі появився
Прекрасний молодий,
Він був тим сонцем що горить.
Але вогонь горів не довго,
Лиш п'ять число таке просте,
П'ять місяців було прекрасних
І радісне кругом усе.
Усе бриніло і раділо
Зима у літо перейшла,
А я така дурненька була
Що вірила лиш в це.
23 січня пам'ятаю
І не забуду хоч би як,
Оце страждання і бажання
Яке живе і ще болить.
Яке мене мордує й досі.
Яке жире мене завжди,
Яке болить і допікає
В ночі мені завжди.
Хоч раз мені приснися
Таким прекрасним й молодим,
А то завжди з другою
Стоїш і мучиш ти мене завжди.
Хоч знаєш, знаєш добре знаєш
Як я страждаю і жадаю
Ще раз з тобою разом буть.
Любити, цілувати, страждати і жадати
Тебе одного у життю
... - тебе напевно я ЛЮБЛЮ!!!

Н е в і р т е в к о х а н н я
Поети описують, поети співають..
Вони пербільшують як люди кохають!!!!
Хіба ж це кіно, хіба ж це роман???
Де ж тії обрії й рожевий туман?
Хіба тут тече любові ріка?
Тут лиш реальніть і правда гірка...
Де ж незабутнє, де ж неминуче???
Тут лиш буденність й минуле болюче!!!
Тут не світить сонце надій!
Тут не летить літка моїх мрій!
Тут лиш стоїть нерушима стіна,
А під нею піщинка...то, мабудь, я !!!

Сонце ніжний промінь торкнувся твоєї руки.
Він, як і я, хоче розповісти про своє кохання.
Кохана моя, ти — яскравий метеор,
Що розпалює в мені любові багаття.

Ніч накинула велике покривало.
Всіх ланцюгом сну вона давно скувала.
Лише ти чому не спиш.
Прошу, не сумуй, малюк.

Я тобі, моє сонце, колискову заспіваю.
Ти ж знаєш, тебе дуже сильно люблю.
Найдобріших і солодких снів бажаю тобі.
Ти — найкраща людина на всій Землі.

Коли ти їдеш, я сумую.
Під краплі дощу сумую, тебе згадую.
Мені здається, що тане на губах твій слід,
Але тебе вже давно поруч зі мною немає.

Відкриє ранок знову вікна,
Очі відкрию я, знову
Не бачачи твоїх очей бездонних,
Готуюся без тебе нудьгувати.

І день проходить, по — звичкою
З усім впораюся я легко,
Але без тебе, без рук коханих,
На серці все ж важко.

Вже й вечір наближається, і знову
У вікні темніє, і знову
Один лягаю, хоч мені не ново,
Знову доведеться мені нудьгувати!

Так нехай у далекий містечко
Летить улюбленої поздравок!

Вино в тузі мліє,
Свічка втрачає віск,
А серцю все не спиться,
Втрачає зовнішність лиск...

Так я сиджу — тужу,
Мрію про тебе,
Люблю і обожнюю...
Ну, згадай про мене!

У випадковому погляді, в чиїйсь тіні
Бачу твоє я отраженье.
Всі мої думки лише про тебе, коханий.
Ти — найкращий і самий красивий.

Намалюй на папері сердечко,
Розірви його навпіл,
Одну частину викинь ти безтурботно,
А іншу — закинь в кишеню.

І все це, на жаль, не маячня!
Це так з нами може бути,
Коли ти забудеш намедни
Смс написати, зателефонувати!

Ніч — це ціла вічність,
День — це повільний такт,
Ранок — як тане вечір,
А вечір — як найлютіший ворог.

Адже серце як веретено
Дістав ти все по нитці,
Занудьгувала раптом воно,
Відправ мені смс — посмішку!

Ти вся подібна сонечку —
Зігрієш у важку годину!
Ти вся подібна пір'їнці —
Летиш, кружишь для нас!

Ти вся подібна зірочці —
Сяєш вночі ти!
Ти вся подібна розочке,
Ти — всі мої мрії!

Завжди утешишь і допоможеш,
На всі біди, замок накладеш.
Нехай не часто разом ми,
Не уникнути руки долі.

Ти на рибалці, або на полюванні,
Я думаю, а раптом загризли вовки.
То, раптом друзі звуть тебе,
Я турбуюся, як же я?

Ну, я ж краще ніж риболовля та полювання,
Навіщо йдеш ти надовго.
Я чекаю тебе, притулок готовий,
Повернися до мене мій милий друже.

Адже ти моя надія і опора,
Я без тебе зачахну, дуже скоро.