Вірші про любов. Ласкаві слова коханим

Сонце сідає,
І покидає землю усмішка його осяйна.
Ніч наступає
І запалає зірка на небі. Ось і вона.
Тиша зітхає…
Тебе немає тут біля мене. Сиджу одна.
Біль нагнітає -
Серце стискає туга. І л’ється сльоза.
Дощ накрапає -
Пісню співає. Змиє та музика мою сльозу.
Час так збігає…
Північ минає. Знову без тебе в цю ніч я засну..!

Єдина, з твоїх фантазій
Мені в пам’ятку єдина…
Мужчина з крилом підбитим
Схилився над юною жінкою.
Вуста її спрагло кличуть,
А руки горять з розпуки,
А перса пашать безсоромно,
А юні коліна тремтять.
Мужчині ж вона не до пари,
Бо крила, хоча б підбиті,
Йому пахнуть небом гордим.
Ні знятися він не годен,
Ні взяти її за дружину:
Він — небесен, вона ж земна.

А вона ж в очманінні юнім,
Вся онімблена мудрістю статі,
Так розкрилася чистим лоном,
Так заламує руки в млості,
Затуливши собою від нього
Своїх двійко незламаних крил…
Жінка завжди лежить горілиць
На своїх нерозлітаних крилах,
Бо ж, поламана мудрістю матері,
Лиш крильцятами персів злітає
До мужчини з крилом підбитим…

Єдина, з твоїх фантазій
Мені в пам’ятку єдина.

Ось уже давно пора в ліжечко...
Кошенятко, спокійної нічки!
Закривай очі спокійно,
Засинай, мій ніжний клубочок.

Я посторожу твій дивний сон,
Буду поправляти ковдру.
Ніжно-ніжно обійму,
Щоб солодко тобі спалося...

З добрим ранком, моє сонечко!
Поспіши скоріше любити.
І всі наші мрії заповітні
В реальність втілити.

Дуже я тебе люблю, кошеня,
І мерщій хочу обійняти.
У солодкому-солодкому поцілунку
На годинку-інший застрягти...

У вас, зізнаюся, все чудово,
Тіло, думки і душа,
Чудова, чарівна
Щира чистота.

Всім допоможете порадою,
Отогреете теплом,
Дуже любимо вас за це,
Очі світяться добром.

Не буває без болю розлуки,
Ти вибач, я сьогодні піду,
Просто ти не моє найбільше море,
І тобою більше я не живу.

Ти прости мені мої вагання,
Треба було раніше вирішити,
Просто більше душі не цепляешь,
Знаю, ти не зумієш пробачити.

Надзвичайний, чуйна людина,
З тобою неймовірно мені комфортно,
Ти красою, харизмою затмеваешь всіх,
Смієшся так завжди завзято.

І говорити про якості твоїх,
Я можу нескінченно довго,
Не вдавалася мені зустрічати таких,
Хто посміхається так боязко.

Моя любов мене живить,
Дає заряд енергії.
Я, ніби з крилами літаю,
А поруч ангелів.

Серед них — особливо чудовий
Твій образ, мила моя!
Я незграбний і недоречний,
Але я обожнюю тебе!

Я щасливий бути єдиним цілим
З тим досконалою істотою,
Яке зуміло створити
Нашої любові чудовий дім!

Заплакало серце від гіркої розлуки,
Душа заметалася уражена нудьгою.
Тепер ми більше не вдвох,
І так все буде день за днем.

Я стою на краю обриву,
Мені в унісон заплакала верба.
Пекельна біль заныла в грудях,
Вирвався крик: — «Не йди».

Спати лягають все на світі,
І ти свої очі швидше закривай,
Нехай зірка з місяцем в тобі в дуеті,
Заспівають так ніжно баю бай!

Спокійної ночі і яскравих сновидінь,
Легкої бадьорістю заряджайся ти до ранку,
Нехай будуть сни сповнені приємних відчуттів,
Знай, тільки для тебе я у цьому світі живу!

А знаєте, сьогодні Ви чарівні,
Посмішка Ваша манить, якщо чесно,
А ніжний погляд з розуму вже точно зводить,
Фантазію — то бурхливу вже в тон призводить.

Прекрасний голос — музика для серця,
Яке бажає скоріше так зігрітися.
Та й взагалі, Ви — людина — загадка,
І мови Ваші вуха так солодкі.

Ціную в усьому і обожнюю,
У справах — я лише на Вас ровняюсь.
Талант і розум сплелися в єдине
Ви мені дуже потрібні...

Як же дивна ця діва розлука!
Сміється завжди і заходить без стуку,
Походить, присяде, подивиться в очі,
Не втекти тобі від неї нікуди.

І після візиту немає «ми» на землі,
Щастя, удачі бажаю тобі,
Любов через край щоб вічно лилася,
І нове життя в тебе вдалася.