Вірші про любов. Найкрасивіші смс коханим

І як любити? Вже не знаю.
Навчити можеш тільки ти.
Тебе в думках я обіймаю.
Засильно? То прости.

Чи варто мріяти? Даремно?
Та лиш у мріях: я твоя!
Без тебе днями дуже темно,
Не має сенсу все моє життя.

Мовчати. Не відкривати
свої почуття.
І лиш відчути біль у серці,
Коли тебе зустріну випадково я.

Не будем разом. Розумію.
Не поєднає доля нас.
Тебе забути не зумію,
Страждати буду я весь час.

І як любити? Вже не знаю.
Навчити можеш тільки ти.
Тебе в думках цілого маю.
А наяву благаю – відпусти!

Щось це схоже на любов...
Любов мою ти прочитать зумів,
Хоч я писала ієрогліфами.
А може ти всього не зрозумів?
Не бачила давно я твого погляду.
Коли ти близько, я не можу дихати,
Тремтять у мене руки, думки усі затьмарені.
Не можу я на тебе не дивитись:
Ти - небо голубе, що встелене є хмарами.
Очі твої – кристальні намистинки,
А погляд убиває тихо,
Якщо тебе я скоро не забуду – настане лихо.
Я кожен гріх тобі простити можу.
Так, як не кожному прощу.
Без тебе можу і не можу.
Про зустріч кожну Бога я молю.
Я пам’ятаю кожен жест і слово,
І те, як усміхався ти.
Я пам’ятаю всі чекання довгі.
Не можу втримати свої щити.
Твій постріл попадає в душу.
А що тобі? Ти навіть не ціливсь.
І думати про тебе мушу,
Хоч знаю – не досягну я мети.
Я пам’ятаю все, що було.
Завжди робила я собі надії.
А що тепер – тепер усе минуло,
Залишилися тільки мрії.
І колір тих твоїх сорочок.
( і світлих, й чорно – білих, милий)
і руки, і манера йти,
манера ненавидіти мене,
хоч знаю, так не думав ти.
Я розумію – ми не будем разом.
На це у тебе й в мене є причини.
Чи може будем?
Але чому ти правди так мені й не скажеш?!
Я хочу знати. Хай це буде біль і сльози,
А може радість, сміх чи чудо. Може.
Чи може незвичайна суєта?!
Неважно, я хочу знати правду,
Якою б не була вона.
Твою усмішку довго пам’ятати буду –
Вона єдина із мільйона.
А голос...голос ніжний не забуду,
Хоча ти рідко щось казав до мене.
Тебе погано знаю та прийму, коли постукаєш у мої двері.
Тебе погано знаю, а люблю і серце утікає далеко до тебе.
Я хочу помовчати ритмом в тишу, хоча сама не знаю,
Люблю тебе чи ненавиджу і проклинаю чи благословляю.

Любов, на жаль, зрозуміє не кожен,
Але кожен може втратити,
Набравшись сміливості, одного разу,
Всю правду про себе сказати,
Відкритися повністю, і вірити,
Що щастя близько, поруч, тут,
Один одному цілком довірити,
І тіло, і розум, справді, є,
Ця дивна примха,
Коли приємно і тепло,
Коли тобі не потрібно дива,
І навіть вночі світло,
Що хочеться кричати і бігати,
Сміятися, та дарувати все знову,
Тієї половинці, що одного разу,
Відкрила серце, душу і свою любов.

Тепліше сонця твоє серце,
І глибше неба синій погляд,
Трохи вогника, трошки перцю,
В душі цвіте наче сад:

Трошки радості, хвилювання,
Трошки таємниці і загадки,
Завжди піднімеш настрій,
Хоча сумуєш в душі крадькома.

Ти, такий чудовий чоловік,
Наповнюєш все, своєю красою.
Я можу тебе любити, хоч повік,
І все життя, я буду лише з тобою.
Не хочу і дня, я без тебе,
Хочеться завжди, з тобою бути.
Я можу ось так, тебе кохаючи,
Про все, в цьому світі, забути.

Душею — ангел, серцем — демон.
У загадці вічного буття
Прекраснейшею діадемою
З'єдналися ти і я.

Повінчані небесами,
Ми разом — всім чортам на зло.
І навіть зимовими ночами
З тобою мені тихо і тепло.

Сердечної ніжності посланье
Зривається з вуст улюблених —
Любові заповітне признанье
Моїх невисловлених почуттів.

Моїй ти життя — сміх і сльози,
І біль, і радість, і печаль.
І розпустилися троянди,
І пристрасті тонка вуаль.

Ти сиди і зігрій теплом,
Як вмієш це робити тільки ти,
Мені тоді світло і добре
І в моїй душі цвітуть мрії.

Нікого на світі немає кохані
І миліше, і ріднею, і веселіше
Скільки б не було у нас миттєвостей,
Буде тільки краще і ніжніше.

Доторкнусь до тебе вітром ніжно —
Хай несе тобі він мої рядки —
Як люблю тебе я і нудьгую,
Без тебе мені так самотньо.

Ну а якщо побачиш сніжинки —
Це будуть мої поцілунки,
Нехай лягають на солодкі губи
Ковдрою тебе покриють!

Ми не простимся на завжди,
Ми лише розлучимося на час.
З надією в серці, крізь роки
Ми пронесемо розлуки тягар.

І буде святом для нас
Хвилюючим, живим, гарячим,
Побачити світ улюблених очей
І вознести хвалу удачі!

З тобою нарізно бути дуже тяжко,
Як у похмурий день без настрою.
І посміхаюся я з натяжкою,
Я чекаю зустрічі з благоговінням!

Я без тебе, як грунт засохлий,
Що чекає поливу в спекотний день;
Автомобіль в дорозі затихлий,
У тиші пустельних сіл.

Не бійся, мій друг, розставання —
В нашому житті лише епізод.
Не розлучать нас відстань,
Все проходить, і це пройде.

Не нарікай на стылую завірюху,
І на сніг, що засипав шляхи.
Ми прорвемося, знайдемо один одного,
Нам любов допоможе дійти.

Тобі дарую я восхищенье,
Прийми від серця мій презент.
Ти немов буйне квіт,
І це твердий аргумент!

Веселощами душу наповнюєш,
І красою серця людей.
І чим порадувати, ти знаєш:
Журчишь, искришься, як струмок.

Я шлю в простір компліменти,
Щоб ті потрапили чітко в ціль.
Щоб в житті кращі моменти
Писала щастям акварель!