Вірші про любов. Послання коханим
Як води потiк,не стримати у тебе з рук,
Твiй власний час втiкае з розуму наук.
Бачиш загальний вiк,як корабель знання,
Що топиться там де каяття та визнання.
-----------
Тебе наповнюе це світло вод,душа жива,
Хоча частину тягне,на дно пiтьми,дива.
Частина бореться за щасливе майбуття,
Частина змирилась та зникае в небуття.
-----------
Цей стан душi i тiла,власна нерухомiсть,
Створюе незнаний свiт,запутуе свiдомiсть.
Та раптом рушиться бар'ер,а за ним,натомiсть,
Незнана рука повiтря,пробуджуеться совiсть...
-----------
Незнана сила,вiдштовхуе зi дна пiтьми,
Незрозумiло,та бажано,вiзьми!!!!!!!!!
Всю суть,та душу й тiло,
Та розпорядись людино,з цим умiло...
Ну вот и снова я люблю
- Спасибо Боже!- говорю.
Ты слышишь я сказала: Да!
На этот раз я не лгала)
Я все что чуствую скажу
и будет все как думаю
Он самый лучший человек ,
не совершу я вновь побег
Я буду ждать , хоть год , хоть два
И буду знаю не одна
Я с ним всегда навечно ТАМ)))
И бродим мы все по горам
Нас ждут приграды, перемены
Но будут маленькие Дены!!!
Я буду помнить все всегда
И проживем мы жизнь сполна)))
Сонце моє, скоріш прокидайся,
Вже ранок постукало у вікно,
Нехай це буде кращий із днів,
Чогось великого початок.
Нехай мій поцілунок допоможе тобі
Швидше сонця відкритися,
Весь день я буду думати про тебе,
І поганого з тобою не станеться.
Таких людей можна зустріти не часто,
Тепло в очах, посмішка на обличчі.
Вони ніби випромінюють щастя,
І поруч з ними дуже добре.
Допоможуть у скрутну хвилину всі
Перенести тяготи.
Без заздрості розділить радість.
Від самотності врятувати.
Кохання вогонь наш повільно згас,
Тобі скажу спасибі, що були разом,
Але нитка долі не пов'язує нас,
І від любові не стогне більше серце.
Пробач за непорозуміння і біль,
Що ми один одному завдавали,
Але вірю, що ми знайдемо свій спокій,
Адже біль в душі давно вже вгамували!
Ніч зійшла на землю тихо,
По небу зірки розкидала,
Тобі вже спати лягати треба,
Залазь мерщій під ковдру.
Нехай насняться яскраві картини,
Будь в житті не буває,
Нехай сон позбавить від рутини,
Спокійних снів, люблю, не забуваю!
З тобою мені просто і легко,
Мене завжди ти розумієш.
Про все можу тобі сказати,
Розкритися серцю допомагаєш.
І просто бути з тобою хочу.
Світліше немає твоєї посмішки.
І я щаслива, що люблю.
І зустріч не була помилкою.
Між нами кілометри,
Між нами дні і ночі.
Розвели шалені вітри.
Ти не поруч. Сумно дуже.
Розставання — чорної птахом
Затягнуло синь над нами.
Будеш мені ночами сниться,
Хоч розлука між нами.
Чорною тінню розставання
Розколола світ на частини,
Але не владний відстані,
Збережемо наше щастя.
Ти не поруч. Дні вважаю,
На календарі ворожу.
Нервово комкаю подушку.
Нікому шепнути на вушко.
Ти не поруч. Я сумую.
Від смутку тихо таю.
Небо здається з макове зернятко.
Чекаю я свою половинку.
Я сумую. Дуже, дуже.
Без тебе довші ночі.
Без тебе так мало світла.
Чекаю тебе, як птах літа.
Коли два серце закоханих у розлуці,
Їх душі стає ще сильніше.
І тим чудово чеканні, що
Почуття роблю гострішою.
Ти лише в розлуці розумієш,
Що значить для тебе любов.
І з упоеньем очікуєш,
коли настане зустріч знову.
Довга розлука
Сумом віддається.
Сонце не сяє,
День не вдається.
Без тебе і птиці
Пісні співати не стали,
Без тебе і небо
Плаче від печалі.
Дощ стукає по дахах,
Дощ стукає по вікнах.
І від сліз небесних
Вся земля промокла.
Бувають у житті розлуки.
Від них не дітися нікуди.
Раптом між нами відстань
На багато верст дала доля.
І ось розлуці підкоритися
Доведеться нам на цей раз.
Але не можу я навчитися
Жити довго без улюблених очей.
Як ранок мені зустрічати, не зустрівши
Твою посмішку на вустах.
І чим мені смуток свою стримати,