Вірші про любов. Проза коханим

Чому мені важко так без тебе жити?
Кожен подих відчуваю в пустоті.
Немає більше сил тебе любити,
Але й забути не можу я тебе, прости.
Пробач, що закохалась не на шутку,
Пробач, що закохалась назавжди.
З тобою важко по житті летіти,
Але без тебе щастя у цьому світі не знайти.
Можливо ти мене уже й забув,
І навіть уночі, коли йдеш спати, не згадаєш.
Не згадаєш, що десь в Україні залишив одну таку,
Котру можливо навіть не кохаєш.
Чи кохаєш? Я не знаю.
Чи живеш ти мною? Теж не знаю,а
Насправді, що я в цьому світі знаю?
Що люблю тебе я більше за життя!

Остання ніч де ти і я іще разом
Останній день, коли зігрієш ти теплом
Останні стуки серця в унісон
Це на яву все це не сон

Останній раз ти посміхаєшся мені
В житті не уві сні
Останній щирий погляд із твоїх очей
І знов ланцюг тяжких недоспаних ночей

Останнє слово з вуст твоїх злітає
І твоя постать вже зникає
останній крок ти робиш в майбуття
та знай – назад не буде вороття

У тебе хочу попросити прощення.
Сподіваюся, ти зможеш забути образи.
Я так вчинила не зі зла.
Просто я дуже любила тебе.

Блимають зірки на темненьком небі,
Місяць лукаво дивиться у вікно,
Я хотіла б зараз до тебе б,
Але спати вже пора нам давно!
І вечір, наче б крадькома,
Пише вірші на вікні,
Прощаюся до завтра, мій солодкий,
Добраніч тобі!

Відчуй мою руку
На твоїх плечах.
Відчуй погляд
Кинутий не слабо.

Мені нічого не треба
В мені не грає страх
Я просто тебе люблю
Як дитя і як подругу.

Ми розлучаємося з тобою,
А я навіть не вірю.
Ми розлучаємося з тобою —
І закриваються всі двері.
Я сама тебе відштовхнула.
Сама зруйнувала все.
Не з'єднається розбита чаша,
Не пити з неї вино.

Світло деренчить за віконцем,
Сонечко встало з ранку,
Потягнешся ніби кішка,
З добрим ранком, тебе!

Умиєшся світлої водичкою,
Зарядка потрібна як завжди,
Пісню заспіваєш немов пташка...
З добрим ранком, тебе!

Думки витають в небі,
Мчать крізь кілометри,
Шумлять як божевільний вітер,
І мовчать як колишні секрети!

Сумую, немає слів і бажань,
Сумую — у мріях про тебе,
Немає сил і, як ніби дивно,
Тебе я побачу в сні!

В твоїх очах я бачу сонце.
В твоїх очах я бачу океан.
Вони схожі на море.
А твій погляд — це дурман.
Ти давно мене причарувала.
Красою своєї підкорила.
І тепер я завжди хочу бути поруч,
Щоб ти обдаровувала поглядом.

Ангелом з неба ти прийшов до мене.
Такі, як ти, приходять тільки уві сні.
А я зустріла тебе на яву.
І від цього ще сильніше люблю.

Немає на світі тепліше обіймів,
Згадую я руки твої,
Немає губ на світі приємніше,
Чим ніжні губи твої!

Немає в світі бажанішим тіла,
Немає добрішими на світлі душі,
Я давно хотіла розповісти,
Як тону в океані любові...

Шепочеш щось на вушко,
Дивишся точно в очі,
Тримаєш руку в долоньці —
В полоні твоєму ніби я!

Ти так прекрасна, наївна,
Ти — мить, яким я дорожу,
Не можу без цього дива,
Я тебе, моє диво, люблю!