Вірші про любов. Тексти коханим

Що таке кохання
Ніхто з нас не знає
Це порив душі
Чи біль від прощання

Що таке кохання
Хто ж його знає
Це ніч і день
Це життя і страждання

Що таке кохання
Ні це не просто зітхання
Воно без навчаня
І без покарання

Кохання , кохання
Воно не безкрайнє ...

- А ти підеш?
- Ні мабуть, не знаю.
- Ти кохаєш ще мене?
- Так, мабуть кохаю.
- А чи віриш ти мені?
- Ні, не вірю, бо люблю.
- А не брешеш ти мені?
- Ні,кохана, не брешу.
- Є у тебе інша?
- Не вигадуй!
- Так є чи ні?
- Люба, ти не згадуй!
- Просто я ж тебе кохаю...
- Я розумію, та не знаю
Чи вірити тобі самій.
- Вір, коханий, адже ти - мій.
- А чи є у тебе інший?
- Не скажу я, бо люблю.
- Кого - мене, його?
- Тобою тільки дорожу.
Колись лиш тільки зрозумієш,
Як це - кохати й цінувати,
У мене очі є - ти не навієш -
Я бачу - з іншою ти хочеш бути.
- Як ти дізналась, моя мила?
- Любляче сердечко підказало.
- А чи є у цій любові сила?
- Так, але вже стало її дуже мало.
- Не осуджуєш мене? Ти не караєш?
- Ні, бо знаю - не забуду,
Лиш тебе кохати буду!
- Може ще я повернуся?
- Ні, не треба, хай згасають
Найщиріші почуття,
Я смертельно так боюся,
Що, коли покинуть схочеш,
Я тебе не відпущу,
І від болю я помру.
- В житті кохання - ще не все,
Бо зустрічались ми, а не кохали,
Зустрінеш кращого для себе ти
І сльози висохнуть попід очами.
Я вже знайшов свою половинку
І знайдеш ти її через одну днинку.
Засмутитись легко,
Та звеселитись - ні.
Якщо ти звеселишся -
Все буде, мов уві сні.
Надворі - весна,
Та у душі її нема.
Та скоро прийде літо,
І, може, не зима
В душі твоїй вже буде,
А пануватиме весна.
Забудь про мене - й край,
Любитиму тебе - ти знай,
Хоч буду я із нею,
Та з тобою я - душею.

Хоч віршик цей дуже простий,
Та смислу в ньому багато.
Потрібно після розлуки жити,
А потім вже - ридати.
Все, що в моїй душі було - я описала.
Після розлуки нашої я не страждала.
Бо сльози - лиш вода,
Їх проливають слабаки,
Щоб бути гордою - не жди,
А дій, щоб був він твій!!!

Сумую без тебе завжди,
Не можу прожити і дня.
Хочу пригорнутися до ніжної грудей.
Прошу рідний, зупини час.

Де грань краси?
Де шалене щастя?
Де межі мрії?
Де любов — жага влади?
Де життя як вогонь?
Де радію поглядам?
Це тільки з тобою!
Це там, де ти поруч!

Вставай, скоріше на зустріч ранку прекрасного.
Починай свою роботу, щоб не було марним.
Нехай прогулянка по свіжій росі
Подарує тобі любов до нашої землі.
Доброго ранку, тобі бажаю.
Кожну секунду про зустріч мрію.
Нехай пройде день відмінно і легко.
Нехай буде в серці у тебе світло.

Коли ти любиш — ти дихаєш
Та серця звучання чуєш...
Мчиш по вітру, люблячи...
Любов — це ти, це я!
Коли ти доторкнешся рукою
І серцем на стукіт відгукнешся,
Коли ти дихаєш, люблячи...
Любов — це ти, це я!

Відстань — це вічність,
Це нудьга і різниця часів,
Це бажання зустрічі,
Це ми не вдвох!
Я сумую, і крізь відстань
Нехай лине до тебе лист,
Нехай воно передасть відчай,
Нехай любов передасть воно!

Йдеш — я тебе не тримаю,
Я, напевно, тебе не люблю,
Адже болю в душі навіть немає,
Адже любов — вже не секрет!
Розставання — найкращий шлях,
Назавжди ти мене забудь
І залиш мене назавжди!
Йди — не тримаю тебе!

Ти — мій самий добрий і ніжний.
Ти — надійний і океан безмежний.
В твоїх міцних руках
Я забуваю, що означає страх.
Коханий, моє життя відбивається у твоєму серці.
Мені так добре, коли ми удвох.
Твій ніжний і теплий погляд
Для мене краще всяких нагород.

Я не хочу з тобою розлучатися.
Хочу твоїм поглядом ніжним насолоджуватися.
Розлука для мене — це мука.
Не хочу, щоб серце гризла нудьга.
Будь зі мною таким, як завжди.
Готова бути поруч з тобою, моя зірка.
Я тобі все на світі прощу.
Ангел мій, тебе я кохаю.

Перший раз так зі мною трапилося
Зупинилося все навколо
Зірки, сонце і всі світила
Свій Дар втратили раптом
Поруч з нею лише все оживає
А немає її все вмирає
От не знаю як далі жити
Одну її лиш можу любити
Краси неземної
Райський ангел мій
Помру якщо не будеш зі мною

Ти кажеш: «Кохаю!»
І я починаю дихати.
Ти кажеш: «Я чекаю!»
І я вже сумую.
Ти кажеш: «Прийди!»
І я лечу як птах.
Ти напиши рядок...
Мені від любові не спиться...