Вірші про любов. Коханим віршики
Я кричу - ніхто мене не чує.
Я мовчу - тишина німа.
Тільки серце в грудях б"ється,
Де ж любов, де ж вона?
Я лечу...
Я у небесах ширяю.
А насправді я стою
І тихо я ридаю.
Я стою...
З місця й кроку не ступила,
Чому все так?
Я ж тебе любила?!
Чому на небі
Зорі ясні згасають?
Чому страждають ті,
Хто по-справжньому кохають?
Твоя любов - лише гра.
Правила її мені невідомі,
Тепер мовчки проходимо один повз одного
Бо тепер ми просто знайомі.
Що колись було давно
Я не стану забувати,
З ким ти зараз - мені всеодно.
Я тебе буду далі кохати.
Далі буду мовчки йти
Далі буду від кохання страждати...
Легше серце буде завмирати
І поволі....поволі помирати....
Знову сильний дощь шумить за вiкном,
i ти думаєш про неї кожен день перед сном.
знову манить тебе вона одна,
i ти незможеш забути її слова.
Все твоє життя суцільний кошмар,
і для тебе вода не погасить пожар,
У очах твоїх прозорий туман,
і ти незможеш забути її обман....
Пiсня не проте,що ти знову один,
а проте,що в свiтi є багато причин,
але ти незнаєш, як сказати це їй,
що чикаєш вiд неї, ти багато надiй!
Як її кохаєш, ти один, лиш один,
i слова пропускаєш без поважних причин.
Як її кохаєш, ти один вже давно,
i про те,що говорять-тобi всеодно.
В душі, в серці ль — все одно! —
Любов, що відає долею.
Нарік тебе своєю коханою — —
Живу, дихаю одним тобою.
Готовий на будь-які подвиги,
Без тужіння все віддам,
Щоб підпорядкувати тобі стихії,
Щоб кинути світ до твоїх ніг...
Одна відрада закоханому
(Не змінити того довіку) — —
З коханою своєю бути поруч.
Тим і прекрасний чоловік!
Спокійної ночі прошепочу тихенько.
Моя любов засни скоріше.
Торкаючись вітерцем легенько,
Я поруч буду тільки вір.
Уві сні тебе я обіймаю, цілую ніжно,
Як завжди. Шепочу я люблю міцно, міцно.
Нехай говорять, що ми розлучилися,
Не вір словам вони вода.
Вони зникнуть, випаровуючись
І не залишать і сліду.
Засни нехай буде сон прекрасний,
Забравши весь тягар турбот.
А день новий нам принесе —
Любові немислимою потік.
Твої очі схожі так на морі:
Бездонно-глибоке і гарні...
Весь час, проведений з тобою,
Весь час — немов свято для душі.
Я без тебе не проживу і ночі,
З тобою лише мені милий світло дня.
Ти знаєш серця мого замочок,
Відкрити змогла який без ключа.
Кохана! Я не можу уявити,
Як сильно тебе був самотній...
Тепер мій борг — тебе у віршах прославити!
Вилити мою любов до віршів потік!
Заснуло сонце за віконцем,
І птахи не співають голосно,
Згорнувшись Клубком, дрімає кішка,
Навколо забуття і затишок.
На небо вийшов місяць стрункий,
І зірки світять в стелю.
Добраніч, спи спокійно,
І ти сопишь в комірець...
Поглянути в очі твої не сміючи,
Лише про тебе однієї мрію.
В захваті від тебе нерея,
До губ твоїх я торкаюся.
Люблю тебе, моя рідна,
Ти — щастя мого витік.
Я від любові до тебе згораю,
Забувши про те, що світ жорстокий.
Якщо б я був поетом,
Я оду тобі б склав,
Про те, що очі твої світлом
Затьмарять сонм небесних світил.
А був би над нотами владний,
Пісні писав про тебе,
Про те, що ти даруєш мені щастя,
Що я вдячний долі.
Ах, якщо б кисть мені та фарби,
Я б образ твій довірив полотну:
Мазками ніжність, ласку,
Штрихами любов, красу.
Хоч я не поет, художник,
І в музиці я не знавець,
Але я твій. Твій раб, твій заручник,
Люблю тебе... В кожному з рядків.
Сусідські діти давно вже сплять
І зірки на небі яскраво горять...
Але я ніяк не зможу заснути точно,
Не побажавши тобі «Доброї ночі!»
Я буду, як ангел, твій сон охороняти,
Від страшних кошмарів затуляти собою.
До тебе допущу лише приємні сни,
Бажано ті, де з тобою разом ми!
Душа измаялась в сомненьях,
Відкритися не вистачає сил.
Кохана, вінця творіння,
Я до тебе, зовсім не жив.
Дякую долі за зустріч,
Тобою одним я дихаю.
Готовий віддати я все на світі,
Що б ти була зі мною.
І навіть якщо я не потрібен або
Долі жорстокий рок,
Візьми хоча б серце в прок...
Я про любов не кажу,
Її, як цінність, в серці затая,
Але для тебе живу, тобою творю,
Моя душа і вся моя мрія.
Я не вмію наділяти в слова
Душевний трепет і сум'яття почуттів,
Моя хвороба, що серце забрала —
Я від тебе довіку не излечусь.
Не буду називати тебе зіркою:
Їх занадто багато, ти ж — як Місяць,
Що прикрашає небосхил собою —
Єдина, найкраща, одна.
Нехай солодкий сон
Візьме тебе в свій полон,
Де шепіт хвиль,
Де ллється пісня сирен.
Де в небесах —
Брама до твоєї мрії,
Мрія — в руках,
Лише варто лише захотіти.
Дай влади ночі
Дня сумбур вгамувати.
Я ж буду мовчки
Твій Сон охороняти...