Вірші про любов. Ніжні слова коханим

Мене болить а він незнає...
А може знає, просто спить.
О Янголе, що посланий із раю,
недай в мені усе живе убить.
Недай мені упасти на коліна
і втратити надію, що прийдеш
Можливо я їще наївна.
Нехай, та не забуть що щира теж
Я знаю, що лиш щирою буває
любов яку наївною зовуть
О Янголе, тебе лиш я кохаю
Для тебе мрії всі живуть.
Ти завжди був, я відчувала,
тримав мене у цім житті.
Незалишай мене і зараз коли впала,
не дай згубитись в каятті.
Недай мені себе забути,
згубити розум, заректись.
Недай в минуле загорнутись,
Недай від тебе утекти.
Мене болить а він незнає.
А може знає, лиш мовчить...
Чи знає він як я кохаю?
Напевне так, він просто спить.

Я відчуваю стукіт серця
й твій погляд ніжний я люблю
прошу на мене ти не сердься,
але тобою я живу
Я відчуваю подих твій,
здається дихаю тобою.........
І ті слова що говорив
навік залишаться зі мною......

Вибач за дурне сумнів,
Пробач за жорсткий грубий погляд,
Пробач за томне хвилювання,
Повернути б мить той раптом назад.

Пробач за складні питання
І за відповіді, що прості,
Прости — і нехай на небі зірки
Забудуть, і забудеш ти!

Знову я тобі пишу,
В думках обіймаю.
Від туги ледве дихаю,
Немов гину.
Ти одна мене врятувати
У цьому світі можеш.
Якщо, що не так прости,
Немає тебе дорожче.

Коханий, тільки ти
Мене обіймаєш.
Коханий, тільки ти
Мене так розумієш.
Лише тільки на тебе,
Любов моя, сподіваюся!
Мрія і пристрасть моя,
Прийди до мене скоріше!

Ось зима нам у вікна злиться,
Непростий час року.
Як зігрітися, утеплитися
Вся наша туга, турбота...

Але ми разом — разом краще,
Разом краще і тепліше
І зима проходить повз
Засніженими алеями.

Та я все я розумію...
Розлуки неминучі
І не можна любити всю вічність
Бути турботливим і ніжним.

Сонце встане, сонце сяде
Знаю, це все прекрасно знаю
Тільки небо от не знає,
Як я тужу... сумую.

Твої сумні вії
Так часто я бачу вві сні,
Схожа немов на лисичку,
Що з усіх ніг біжить до мене!

Твої вишукані ручки
Цілу часто при місяці,
Як мала рідна хмаринка
Мчиш по небу до мене!

Хто красивіше за всіх на світі?
У кого з горбинкою ніс?
Хто на нашій першій зустрічі
Щось про поетів ніс?

Хто може всіх пречудней?
У кого остер мову?
Хто сумних і злих буднів
Може роздрібнити ярлик?

Ну звичайно ж мій милий!

Ти — звістка, що розноситься скоро,
Ти — світ без турбот і розлук,
Ти — радість і щастя основа,
Ти — більше, ніж просто друг!

Ти — мить, що здається секундою,
Ти — крок ширше і ріднею,
Ти — нота з місячної сонати,
Ти — той, кого люблю сильніше!

Пора йти, але щось тримає,
Адже я йду назавжди,
Наче ніж по серцю ріже,
Я не можу забути очі!

Пора йти, але щось сильно
Мене до тебе тягне ще,
Пора йти, але все ж видно,
Що без тебе мені нелегко!

Спокійної ночі. Спокійної ночі.
Ось тобі ці кілька рядків.
Спи там спокійно, тихо і солодко.
Нехай у твоєму житті все буде гладко.