Вірші про любов. Безкоштовні вірші коханим

Життя іде, життя минає
Хтось тебе любить, хтось покидає.
І покидають добрі люди,
Ти знай, що завтра їх не буде,
Не буде чистого сумління,
Бо будуть нові покоління.
нові знання і нові люди,
І знову він тебе забуде.
Не па`ятай усього злого,
Будь чистим вільним, будь із Богом,
Знай, буде все, любов, розлука,
веселість, радість, біль і мука.
Життя коротке пам*ятай
Не злись, образи пробачай
Не думай про погане знову,
Пробач і повернись додому.
Люби усіх і грай хокей
І буде все в житті ОКЕЙ)))

Я покинути тебе не змогла б...
Не змогла б, якби навіть хотіла.
У нас на двох один безцінний скарб,
І одне серце на два тіла...
Я божеволію,коли в розлуці із тобою,
А ти мовчиш,не знаєш що сказати.
Душа моя вивчала мову твою,
Прекрасно,правда,і без слів все знати?..
Та ідеального в житті нема нічого,
І інколи ми чуєм лиш себе,
Тоді доходить до дурного,
Здається це ніколи не мине...
Звичайно, не знайшовши вцьому суті
Ми вернемось до того, з чого почали,
Не давше волі своїй люті
Ми залишилися лиш тими,ким були...

Хочу принести свої щирі вибачення за все те, що було мною зроблено і сказано, за все, що так сильно тебе засмутило. Мені не хотілося, щоб все сталося саме так, але подія не виправити, і лише вибачення можуть якось згладити хід тих подій. Вибач, вибач, будь ласка, що тобі довелося випробувати всі ті прикрі емоції і почуття, які однозначно викликали ряд сумнівів щодо моєї персони. Я, чесно, не спеціально, все якось само вийшло, і виправдовуватися вже нерозумно, але я все ж спробую. Напевно, виною всьому погода, а може, якісь зрушення в атмосфері... Загалом, я щиро шкодую про те, що трапилося і сподіваюся отримати твоє прощення. Розумію, що нерозумно звинувачувати погоду, але це трохи простіше, ніж себе, хоча себе звинувачую не менше. Сподіваюся на твоє добродушність і на те, що все-таки ти зумієш мене вибачити.

Хто придумав гірку розлуку,
Закоханим розлучатися ж не можна,
І прислухаючись до серця стуку,
Розумію, наскільки сильно я люблю тебе!

Буду чекати швидкої нашої зустрічі,
Буду чекати твоїх обіймів і любові,
Моє зранене серце ти излечишь,
Подаруєш мені своєю трохи теплоти!

Вечір тихо підходить до кінця,
Ніч на Землю легко опускається.
Ніжно «спокійної Ночі!» скажу.
День пройшов, казка лише починається.

Нехай Морфей тобі подарує багато
Незвичайних, красивих видінь,
Щоб завтра знову з настроєм
Зустріти день, а в ньому — маса звершень.

Бувають люди поруч, що на все готовий ти,
І ти звичайно доказ того,
Хвалю я чисте, відкрите серце планеті,
І якщо б міг би то його я не віддав би нікому!

І правда, що не лише обличчям гарний буває хтось,
А та променистої, сонячної і світлою душею,
Як у темряві нічний ти потрібний вогник для всіх,
Хто в житті зустрівся вже з тобою!

Немає на планеті краще людини,
З такою доброю і чутливою душею,
Ти потіш цей світ не менше століття,
Нехай всі захоплюються тобою!

Своїм радою ти надію даси,
І впораєшся з будь-якою бідою,
Друзів своїх ти не зрадиш,
Пишатися сміливо можеш ти собою!

Кохана! Моя мрія —
З тобою поруч бути завжди.
Тебе плекати, охороняти,
Цінувати, любити і поважати.

І рано вранці прокидатися,
У коханні все палко визнаватися,
І в ній самій, як в насолоді,
Все майстерно точити вміння.

Любов — искушенье в духовній степу,
Штучний, пристрасний і палкий порив.
Кохана, зайчик, моя дорога!
З тобою моє серце, з тобою — моя таємниця...

Коли ми один від одного далеко,
То серце б'ється по-іншому,
І час повільно повзе,
І здається, душа залишилася вдома.

Я ніби тут, а начебто й ні,
Зібратися в купу дуже важко,
Світ без тебе, як будь-то, не живе
І мені стає в ньому нудно.

Сумую... Без тебе життя не миле.
Йду по вулицях я, нічого не помічаючи.
Чогось не вистачає без тебе.
А ось чого я точно не знаю.

Душа сумує, нічого не кажучи,
І серце всередині якось дивно тисне,
Скучаю дуже сильно без тебе,
Але зустріч допоможе нам все виправити.

Без любові завжди так складно,
А без дружби неможливо.
День прожити і навіть два —
Не можу я без тебе.

За тобою завжди сумую,
Осіб інших не помічаю,
Не зрозумію ніяк інших,
Лише сумую кожну мить.

Без тебе все так темно,
Негарно, не ясно.
Тільки сумна розлука
Посміхається у вікно.

Мерщій до мене повернись,
В моє життя ти повернися.
Я сумую без тебе,
Не можу прожити і дня.

Компліменти — як квіти,
Їх даруєте від душі.
Не скупіться, а діліться,
Радість людям принесіть.

Компліменти — як те сонце
Дарує нам багато тепла.
Навіть в холод і мороз
Зігрівають нам серця.

Компліменти — як вода
Освіжають нас завжди.
Ви сповна всіх напоїть —
Компліменти говорите!