Побажання коханим

Минає день,а я одна.
Знову печаль, знову журба
Знову думки, і знов не мій
Ти знову йдеш,хоч раз постій
Залишся й обійми.
Більш не побачимося ми.
Адже моє життя,неначе у крові,
Дарую серце лиш тобі.
А ти мене вбиваєш .
Нічого ж ти не знаєш.
Не знаєш, я ж тобою лиш живу,
Мене ти вбив то ж я помру.
Ти вбив любов,кохаю більше,
А ти сказав «кохаю іншу.
Відразу біль у серці плач.
Ти написав мені «ПРОБАЧ»

Як тяжко чути від коханого слова
Які були сенсом мого життя
Я не хочу жити без того,
Що називається любов’ю.
Чому ти сказав мені ,
Що любов’ї нема, все це витівка моя
Що фільмів передивилася я
Тільки там таке буває
Тільки там людина кохає.
Якщо немає любові
То в серці моєму крові.
Нехочу я жити без тебе і кохання твого
Нехочу я бачити нікого тільки тебе одного,
Якщо кохання на світі нема
Той нема мого життя.
Світ жорстокий дуже
Таким його створили люди.
Та є одна штука
Яка рятує від муки,
В кожному серці живе вона
Заходить без стуку
Бо ключик має
Робить так шо людина кохає...
Повторяю я в останє
Якщо немає кохання
Той немає страждання...

Ось дивлюся на тебе і згадую мить
Як зустрілися ми перший раз
Ти дививсь як герой голос твій так п’янить
Ти пронизуєш поглядом враз.

Я сміялась, коли ти хотів розсмішить
І не знала я смутку, коли поряд був
Біля тебе час швидко й невпинно летить
Із тобою весь біль мій минув.

Ти читаєш вірші і говориш слова,
Яких досі ніхто не казав
Ти романтик в душі, я з тобою жива.
Нас з тобою цей світ об’єднав.

Поцілунок твій ніжний як рання роса
Дотик твій гріє душу мою,
Та тебе я лише про одне попрошу
Не втрачай ти довіру мою.

Лиш мелодію чарівну серцем відчуваю,
Як люблю тебе безтямно,
Люблю і чекаю.
І цю пісню, чисту, ніжну світу заспіваю.
Про любов, що сонцем сяє,
Про життя безкрає.
І про те, що все у світі тягнеться до раю.
І як плачу вечорами, тихенько ридаю.
Мої сльози, мов краплинки
В трави упадають,
Там леліють їх дзвіночки, спатки укладабть,
А мені чомусь не спиться,
Зіроньки не сяють.
Все до тебе, до одного
В думках я літаю.
Подарую тобі казку і зірки, і небо,
Та ціле своє серденько
Віднесу до тебе.

Якби могла, я би дістала зірку з неба
Я б положила світ до твоїх ніг
Повір, мені нічого так нетреба
Лише, щоб ти любов нашу зберіг.

Заради тебе я пройду через пустелі
Перепливу всі океани і моря
Мені лиш треба, дуже треба знати,
Що я твоя, назавжди лиш твоя.

Я стану на розпечене каміння
Я за тобою крізь вогонь піду
Ти тільки не вбивай мою надію
І не лишай, не залишай мене одну.

Я все зроблю, усе, що ти захочеш
Хай навіть мені боляче буде
І все віддам, віддам заради того
Лиш би не втратити коханого ТЕБЕ...

Так близько Ти і так далеко ...
І манять так твої вуста .
Без Тебе жити так нелегко ,
Хоч поряд Ти , я все ж одна .

Коли б могла думки читати
І знати , що в твоїй душі ,
Тоді б не стала я ховати
Всі почуття в сумні вірші .

Ти незвичайний , інший , загадковий .
Напевне знаю лиш одне :
Мій біль тупий і невимовний
Щодня пригнічує мене .

Завжди усміхнена , весела
Тепер похмура й мовчазна .
Яка ж це муха укусила ?
Не впізнаю себе вже я .

Все! Досить! Годі розкисати!
Це не моє , я не така .
Не буду більше я страждати ,
Бо точить камінь все ж ріка .

Плакав дощ десь за вікном,
А я сиділа за столом
І німо слухала цей стук,
Перебирала пальці рук.
А потім свічку запалила
І двері всі кругом закрила.
Заплакала, заснула
Й нічого більш не чула.
А свічка все палала,
А я все спала, спала...
І сниться тихий-тихий сад,
Де яблуні і виноград,
Де груші соковиті
І сливки золотом налиті.
Там тихо-тихо так було,
Там все співало і жило,
Жило нечутно, та щасливо
І сонце гралось вередливо.
А я іду по тім саду
І пісню згадую одну,
А потім все наспівую
Й біжу, лечу-лечу....
Та раптом крик, нестерпний крик
Я чую. Й повертаю вбік.
Мені кричать: "Вернись, вернись,
Прошу,молю, проснись!"
Роблю маленький крок назад,
Переступаю виноград,
Біжу кудись і плачу, плачу
Кричу я щось....... і бачу:
Ти стоїш, ридаєш
Мене назад вертаєш.
Ти просиш: "Повернись!
Проснись! Проснись! Проснись!"
Я очі відкриваю
" Ятак тебе кохаю"
Я чую й відповідь даю:
"Я сильно так тебе люблю!!!!"

Я піду далеко!
Якщо покинеш ти мене
Й тебе я більше не побачу
Піду в далекі я світи
У море сліз і там заплачу.
Згадаю там усе, що було:
усмішку,погляд,все минуле...
Як ми були удвох щасливі
І все здавалось таким милим!
Промінчик сонця той згадаю,
Який кохала і кохаю.
Але не тільки у житті
Світило сонце на душі.
Були і зливи,бурі й град
І сонечко пішло на спад.
Я не змогла його вернути
Воно пішло,щоб все забути.
Та я не в силі так зробити,
Тебе забути й дальше жити.
Я піду,туди,далеко,
Де незнайде мене й лелека,
І там залишусь я навіки,
Де гіркотою обростуть повіки,
Де вже не зможу я кохати,
Бо серце буде вічно спати.

Любов- це казка
Приходить як зоря
Ти тільки бережи те щастя
Що було долею життя
Була в нас доля біла
Яка приходила не раз
Але за нею прийде горе
Що зветься долею життя
Була в нас доля чорна
Яка приходила мов тінь
Але на світі треба людям щось прекрасне
Щоб всі забули лихо і ту біль...