Смс коханим. Листи коханим у віршах

Любов неначе божа милість,
Дарована із хрещенням тобі,
Кохання - то найвища щирість –
Його плекай у серці, у собі.

Любов неначе птаха білокрила,
Що рветься щохвилини у політ,
Кохання - то червонії вітрила,
Що робить дивовижним світ.

Любов неначе пелюстки бузкові,
Що розливають пахощі весни,
Кохання - то як посмішки святкові,
І розплавляє навесні льоди.

Любов неначе музика сопілки,
Що полонини будить на зорі,
Кохання - зелень молодої гілки,
І поцілунок милого у вранішній порі.

Летять по небу сиві журавлі,
Курличуть тихо над водою,
Я хочу відірватись від землі,
І полетіти вдалечінь з тобою.

Зустріти ранки, сонце золоте,
Умитися джерельною водою,
Упасти в зілля смарагдове, молоде,
І бути поруч завжди із тобою.

Духмяні трави, щебет солов’я,
Зозуля закувала на тополі,
Повторюю я голосно твоє ім’я,
Одна єдина ти у моїй долі.

Квітує радуга у небі голубім,
Промінням сонце нам лоскоче губи,
З’єднались в поцілунку ми однім,
І грають нам уже весільні труби.

Вибач, кохана.
Так, я винен.
Але прошу прохання
Триста разів поспіль.

Зроблю все відразу я,
Як захочеш ти.
Тільки ти, кохана,
Все ж мене прости!

На серці холодно, в душі сумно,
Сльози струмками хлинули знову,
Останню надію поховала
Тебе, коханий мій, обійняти.

Страшна розлука тепер вже неминуча,
Я поїзда слідом кричу: «стривай!».
Коханий мій, мій дорогий, мій ніжний,
Ми розлучаємося в цей день з тобою.

Люди розлучаються,
Люди розлучаються.
На жаль, так
Буває іноді.

Не сумуй, кохана,
Дні розлук кінчаються,
Зустріч знову радістю
Нагородить тебе.

Моє ти щастя, моя радість,
З тобою життя зовсім не в тягар.
Моя кохана дівчина,
З тобою розлука так никчемна.

Сумую так і так і так сумую,
І не живу я — існую.
І навіть вже не милий мені світло,
Коли поруч немає коханої.

І в кожному дні немає сенсу більше,
Моя рідна, моє сонце.
Ми розставання проженемо,
І будемо назавжди з тобою.

Я не знаю, чому так легко образити,
А потім так важко все пробачити образи.
Ось і я усвідомлюю всі свої помилки,
Прошу вибачення у тебе рідної.
Ти, кохана моя, все забудь, прости мене.
Був не правий, виправлюся знову —
Адже ціную твою любов!

Коханий, сонечко рідне!
Адже я живу одним тобою.
Сумно, боляче розлучатися,
І знову зустрічі чекати.
Так хочеться тебе з собою
У кишеньку покласти часом,
Щоб разом бути скрізь, завжди,
Через тижня і року.
Мій хлопчик! Так тебе люблю,
І без тебе я не зможу...

Рідко хто з нас, чоловіків,
Говорить слова любові,
А тим більше компліменти —
Це як би під забороною.

Ось і я все життя мовчав,
Та інших не розумів,
Якщо ті раптом починали —
Компліменти розкидали.

Але ось у житті з'явилася
Ти, красуня моя.
І моя душа заспівала —
Помовчати не можу дня.

Ти прекрасна, як квітка,
Що аж в душу потрапляєш.
Аромат свій виділяєш —
Серце ти моє пленяешь!

Моя ти зіронька рідна!
Винен сильно, точно знаю.
Свої гріхи я спокутую,
Адже дуже тебе люблю.

Вже вибач, мій промінчик сонця,
Ніхто тебе не знає краще,
Пробач за прикрості, образи,
Не ображайся, моя Феміда.

Адже біль в душі мене терзає,
І лезом по серцю ранить.
Я на прощення не сподіваюся,
Але все ж чекаю кохаючи, і вірю...

Я розлучаюся з тобою з каменем на душі.
Туги непосильний вантаж ліг на плечі.
Не проживу без тебе і дня,
Хоч люди кажуть, що час лікує.

Розлук з тобою ран не залікувати,
Адже розставання розриває на шматки серце,
В якому без тебе лише порожнеча
І замкнені на замок дверцята.

Ти знову їдеш далеко,
Мені без тебе так важко.
Не знаю, як пережити розлуку.
Я просто не можу без тебе жити!

Розлука — це міцність на любов,
Але не хочу її так перевіряти.
Адже сильно я тебе люблю —
І я готова це довести.

Тому я знову буду чекати,
Щоб потім тобі всю тяжкість розповісти.
Обійняти тебе так сильно за плече,
Слова любові сказати так гаряче!