Побажання коханим. Ласкаві слова коханим

Ти моя радість і надія,
Ти сонця промінь золотий,
Немов би квіточка - красива,
Мені даруєш цілий світ.
Ти посмішку даруєш щиру,
Даруєш радість і тепло,
Ти донечку даруєш милу,
Яку чекали, так давно.
Коли побачив її вперше,
Все завмирало навкруги,
То билось, то спинялось серце,
І сльози інколи текли.
Це сльози радості - не болі,
Ці сльози - крапельки душі,
Що розбивались мимоволі,
Від радості і теплоти.
Вона така, така маленька,
Така беззахисна іще,
А поруч з нею, її ненька,
Яка її в цей світ веде.
Візьмем за руки її ніжно,
І з часом весь покажем світ,
А поки що, теплом зігрієм,
Я знай, щасливіший за всіх...

Я намалюю на світанку
Для тебе сонце серед хмар,
Воно розбудить тебе зранку,
Обійме твій чудовий стан.
Воно візьме тебе за руку
І забере в далекий край
Там, де немає сліз і смутку,
Там, де ховається твій рай
Там, де вітри заграють пісню
На струнах ранньої весни,
Там, де душі не буде тісно,
Там будем тільки я і ти!!!

Хворіє вітчизна, Вкраїна хворіє,
Лише залишаються мрії й надія.
Надія на щастя, щасливе майбутнє,
Та поки що ми сміємося на кутні.
Щури із середини неньку згризають,
Ворожі війська нашу землю жадають.
Той ворог страшний, та страшніші щурята,
Що звикли завжди нашу неньку згризати,
Й скоріше кишені свої набивати.
Кругом безробіття і безлад й розруха
І люди вмирають неначе ті мухи,
Ті хто пішли усіх нас захищати,
Не боячись за Вітчизну вмирати,
Не можуть нічого в держави узяти.
Каліками хлопці із бою приходять,
І можновладців вони не обходять.
І боляче й сумно на це все дивитись,
Людей убивають, а можновладцям аби похвалитись,
Набрати побільше грошей у європи,
Й прикрити свою відгодовану жопу.
А на економіку всим наплювати,
Нема виробництва, а їм все начхати,
Цікавить лише як побільше зібрати,
Податків з людей й кинути умирати.
Формальні реформи лише показуха,
Щурі пропищали вже ними всі вуха.
Народе, задумайся досить мовчати,
І досить їм вірити, досить страждати!
Замість того, щоб лиш назви міняти,
Треба країну з колін підіймати!

Вже п'ять місяців ми разом,
І відносини наші тісні.
Ціную тебе і обожнюю,
І швидкої зустрічі чекаю.
Адже це час «золоте»
Для випробувань нам з тобою.
Таке щастя для закоханих,
Надією, вірою окрилених,
Зв'язав долею любовний вир,
Вже в почуттях ласки пари тонуть.
І ми з тобою потопаем,
Любов як книгу вивчаємо.
У нас сьогодні — річниця,
Давай продовжимо її, коханий...

Мені по обличчю ковзає твоя долоня,
Ми щасливі, не пояснити словами.
Нехай горить вогонь любові,
І не згасне жар з роками.

Два місяці минуло, як мить,
У любові і ніжності, і в пристрасті.
І бачу я в твоїх очах,
Невгасаюче щастя!

Найближча людина у світі,
Дай швидше ти мені свою руку,
Будемо ми з тобою цілий вік,
Не торкнеться нас крилом розлука.

Нехай ти де-то будеш далеко,
Нашу пам'ять ніжно охороняючи,
Мені любити тебе завжди легко,
Наче я стою у воротах раю.

Ми разом тільки місяць, скажуть, мало,
Адже скептиків так складно переконати,
Але це лише всього любові початок,
Ми тільки вчимося, як нам з тобою жити.

Нам разом добре і погано порізно,
Ми насолоджуємося світанком і дощем,
В серцях у нас любові горить вогонь,
А значить, будемо далі ми удвох!

Як важливо і цінно часом усвідомити —
П'ять місяців — це немалий час!
За цей період так багато дізнатися
Ми можемо ділитися з усіма.

Дізнатися, що таке велика любов,
Що є людина, хто дає це почуття.
Сказати багато ніжних і трепетних слів,
Зрозуміти, що в душі моїй більше не порожньо!

У школі смикав за кіски,
І проходу не давав —
Довгі твої вії
Все в зошиті малював.

Лише в любові не міг зізнатися —
Дуже пасував.
Думав, ти будеш сміятися,
І з іншими фліртував.

Дурний був, не знав, що треба,
Щоб була зі мною ти поруч,
Лише коли я подорослішав —
Для визнання дозрів.

Я люблю тебе, рідна,
Не можу я жити, страждаючи,
Для тебе пишу віршик
З любов'ю ніжною між рядків.

Такі дати святкую не часто,
А я хочу відсвяткувати її,
3 місяці любові і щастя,
Любові і щастя для неї і для нього.
Так будьте ж і в пріти долею збережені,
Щоб дати перетворювалися в річниці.

Я сьогодні прокинулася в печалі,
Я сумую рідний мій, зрозумій,
І не треба нагород мені, медалей,
Благаю тебе, подзвони.

Я дуже скучила, ти знаєш,
Місця собі знайти не можу,
Без тебе гину в печалі,
Від тебе я звісточку чекаю.

Ти крем наносиш дбайливо на віки,
Навшпиньки йдеш в свою ліжко —
Давно сопуть спокійно наші діти,
І нам пора з тобою, рідна, спати.

Нехай сон присниться райдужний, веселий,
Провісник радості, щасливою суєти,
Давай залишимо в минулому день важкий —
Він у майбутнє будує нам мости.

Пройшло не так вже багато часу,
Але я знаю напевно,
Що місяць наших відносин,
Запам'ятаю в життя назавжди.

Хочу великого продовження,
Днів щасливих не рахувати,
А через рік кохання забвенной,
Поему знову написати.