Смс коханим. Смс побажання коханим

Була пора - знавав і я
Літа веселі, парубочі;
Була пора - любив і я
Дивитися в блакитні очі.

Була пора - не раз і я
Без сну один проводив ночі,
Не раз слізьми вмивавсь і я!
Через пісні оті дівочі.

Була пора, і в мене кров,
Мов хвиля в морі, бушувала,
Була пора - я знав любов,
Була пора - й мене кохали!..

Тепер не те; друга пора,
Друга любов тепер настала;
До світу, волі і добра
Мене на вік опанувала...

Яка ти хороша! Як гожая весна!
Як квітка чудесна, як зірка небесна!
Як місячний промінь, як Божеє сонце!
Заглянь в мою душу, що повна тобою;
Ти світ мені цілий скрасила собою.
Тебе ж я кохаю незмірно, безмірно!
На світі ніхто не любив ще так вірно!
Тобі ж я не зраджу до суду, довіку!
Невже ж задавати брехню чоловіку?
Не слухать речей отих чулих, гарячих?
Не чути в їх струн щирозлотих, молячих?
Ба! Чом би не слухать той гомін мов з неба!
Та вірити тілько клятьбам тим не треба!..

Ти далеко, і я сумую,
У веселки кольорів не розрізняю,
Безлико пролітають дні,
Схожі на печаль вони.

Коханий, дні календаря вважаю,
Всі смс сто раз читаю,
Чого хочу? Тільки тобі відповім:
Хочу прискорити нашу зустріч.

Минуло в розлуці багато днів,
Я тобі давно сумую.
Я чекаю, що ти відкриєш двері
І погляд твій знову повстречаю.

Скоріше, коханий, приїжджай,
І розжени мої печалі,
І в майбутньому пообіцяй,
Щоб ми розлук з тобою не знали.

Кохана, як важка з тобою розлука,
Як повільно проходять дні.
Тут без тебе нудьга і нудьга,
І немає палаючої любові.

Як я жив без тебе, рідна?
Я був відлюдником і це не таю,
Про швидкої зустрічі я мрію,
Хочу сказати, як я тебе люблю.

Вибач, прошу тебе, коханий.
Я була, звичайно, не права.
І не так, можливо, надійшла.
І пробач, рідна, мої слова.

Так буває — зопалу, безглуздо
Рубаємо ми, трапляється, плеча,
А, буває, чинимо сліпо,
Якщо образа в серці гаряча.

Вибач, ніяково вийшло.
Шлю тобі повітряний поцілунок.
Щоб погане назавжди забулося,
Ти вогонь образ скоріше задуй.

Спокійної ночі, спати лягай.
Вже зірки засяяли в небі.
Очі закрий і растворись
Ти до кінця весь в солодкій млості.

І ночі синьої чари
Поверне витрачені сили.
А ранок ти будеш зустрічати
Як раніше бадьорий і щасливий.

Ти мій принц, ти мій герой,
Бути хочу завжди з тобою.
Ти — прекрасний, бездоганний.
Ти любові гідний вічного.

Ти сильний, прекрасно складний.
Ми щасливими бути зможемо.
Твої плечі наче скелі.
Я з тобою щасливою стала.

У світі немає тебе дорожче.
У світі немає інших схожих.
Життя хочу тобі довірити,
Лише тобі можу я вірити.

Сьогодні рівно рік, як ми вирішили,
Що будемо разом назавжди,
І я, як і тоді сьогодні
Тобі сказати, готова так.
Я ні про що за рік не пошкодувала.
Як будь-то, все сталося лише вчора,
Напевно тому, що почуття вічні,
А решта просто дурниця.
Ти всі свої слова дотримав.

Вибач, я зовсім не навмисне.
Я тебе образити не хотів.
Слово вирвалося не обережно,
Я його загладити не встиг.

Вибач, буває, слово ранить,
Боляче обпікає, гаряче.
Як мені виправити помилку цю?
Може, шанс подаруєш мені ще?

Вибач, я зовсім не навмисне,
І прошу мене за все пробачити,
А нам виправити помилку можна —
Непорозуміння забути.

Ніч закриває нам очі.
Приємних снів тобі, рідна.
Під колискову дощу
Засни, про день свій забуваючи.

І нехай насняться сни
Про казкові дали,
Де ліс і синя вода,
Та, про яку ми мріяли.

Голосок твій струмочком дзвенить,
Затьмарюючи пташині голоси.
Я про всіх і все готовий забути,
Якщо я дивлюсь в твої очі.

А очі твої такі глибокі,
Ніби два бездонних озерця.
І ледь торкнуся твоєї руки,
Бути готовий з тобою до кінця.

Від твоєї фігурки тане лід,
Ось і я не в силах встояти.
Ти як ангел, як квітковий мед,
І тебе прекрасніше не знайти.