Смс коханим. Прикольні вірші коханим

Не тримай у собі
Ти сидиш і обдумуєш все.
Що в житті все не те.
Ти хочеш долю змінити,
Не хочеш продовжувати так жити…

Ти думаєш про всіх,
Створюєш цей не природній сміх.
Ти ж не хочеш мовчати?
Знову від кохання тікати?..

Так чому Ти все навпаки робиш?
Сам у самотності бродиш?
У коханню зізнатися не можеш?
Втратити –це ти хочеш?

То ж іди напроти долі!
Змахни крила волі!
Відчини двері нові,
Пусти життя, не тримай у собі!..

Я хочу жити лиш для тебе!
Я хочу жити лиш для тебе,
Я хочу бути сонцем в небі
Тобі світити, зігрівати.
Я хочу все життя кохати!
Я хочу завжди бути поряд,
Твій відчувати теплий погляд,
Твоїм бажанням хочу стати,
З тобою жити і долати
Всі твої труднощі, проблеми…
Не має в світі теореми
Щоб я не вміла довести.
Я все зроблю! А ти прости.
Прости за почуття шалені,
Вони, мов коні, не припнені
Мчать по степу, хитають трави.
Немає вже на них управи!
Вони розкуті й незалежні,
Водночас дикі й небезпечні -
Життя мого метеорити.
Їх не спинити, хіба, вбити…?
А жити хочу я для тебе!
Для тебе! Іншого не треба.
Без тебе гаснуть світ і зорі,
Фарби зникають кольорові.
Час зупиняється раптово.
Неспокій, страх, сум і тривога
Полонять душу, тіло, розум
Я вся тремчу немов з морозу,
Я задихаюсь, зімліваю
Здається все - я помираю…
А ти мій подих, моя сила,
Моя енергія бурхлива.
Ти весь мій світ, ти моя воля!
Дозволь мені лиш бути поряд…

Кохана, хороша, рідна,
Як важко мені жити в розлуці без тебе,
Як новий день прожити знову не знаю,
Нудьгуючи і сумуючи, але люблячи...

Кохана, хороша, рідна,
Як мені прискорити стрілки на годиннику?
Я й уві сні, і наяву мрію,
Носити тебе що буду на руках.

Прошу, любимка, не сердься!
Образила тебе тоді я.
Зі мною, милий, помирись,
Тобі я, як завжди, рідна.

За ту помилку ти прости,
Що як скалка в серці крихкому.
Всім людям судилося зростати,
Крокуючи в різні вчинки.

Щодня дифірамби співати тобі —
На світлі сама нескладна робота!
І у найважчих днях в боротьбі з долею
Моя відрада — про тебе турбота!

І поруч з хрупкою такий принцесою
Для нових подвигів, кохана, готовий.
І, як та сама п'ята у Ахіллеса,
Ти — моя слабкість серед усіх світів!

Так тягне, ниє в грудях,
Туга пронизує, немов вітер,
І важко йти вперед,
І чекати ту годину моменту зустрічі.

Улюблений пам'ятай, я сумую,
І чекаю, і думаю про нас,
Твої мрії і думки знаю,
І тому, я кожен раз,

У надії вірю що розлука,
Нашу сильніше скріпить зв'язок,
Надійно, як плече друга,
Залікує рани, немов мазь.

Думки про тебе туляться
Між нейронами завжди.
Ну не можна так розлучатися
В нашому житті ніколи!

Моторошно ж душа сумує,
Плаче, сонечка кличе.
Я безмірно втішаю:
«Скоро прийде мила!»

Коли тебе я зустрів,
Я був наївним, вірив у казки,
Не так вже багато всього знав,
І щастя з фінансів меріл.

Лише ти відкрила мені свободу,
І показала силу пристрасті,
Тепер додав в житті ходу,
Борюся, за наше з тобою щастя.

І ти як диво-еліксир,
Даєш мені силу, стимул, віру,
З тобою мені підвладний світ,
Тепер я знаю ціну життя.

Як рання і яскрава зоря,
Мій світ уві сні ти освящаешь,
Безкрайні простори і поля,
Своєю любов'ю ти живиш.

Красива зовні і всередині,
І цінуєш вірність, справедливість, дружбу,
Весела, і уклавши парі,
Доведеш думка завжди, тобі не потрібно,

Бути в курсі грошей на рахунку,
І вимагати круті цяцьки,
А як ти готуєш їжу,
Мова ковтаю, смачно, ніби в казці.

І думка, що ти моя, вселяє віру,
Тепер не страшний мені ні сніг, ні лід,
І піднімаючи руки до неба,
Готовий йти з тобою лише вперед.

Як тільки лиловою фарбою заходу
Спускається вечір на прожитий день,
Згущуються хмари, що кольором агата,
І густо лягає мені на душу тінь.

Тебе я з великим теплом згадую,
Але тільки з журбою, коли я одна.
І я ні на що вже не проміняю
Те почуття, що в серці, як моря хвиля!

Спокійної ночі з любов'ю бажаю,
І вогники на небі грають.
Кругленьким сиром світить місяць,
Нехай твої сни висвітлює вона.

Дуже хотіла б там з'явитися,
Щоб не довідався ти, що все це сниться.
Руки на плечі складу твої, милий.
І поцілую з небаченою силою!

Висить кривда прямо в повітрі,
Адже знаю, боляче зробила тобі.
Хочу я сильно, щоб соняшником
Сяяло сонечко в твоїй душі!

У величезній такий планеті
Лиш ти мені дорогий, як ніхто.
Прийми ж извиненья ці,
Адже просить слізно дехто!