Смс коханим. Освідчення в любові коханим
Я кохаю тебе,
Але висловить це я не вмію словами,
Бо не скаже ніхто,
Де стрічається щирая дійсність із снами.
Бо хто скаже мені,
Що віщує грізне і розбурхане море?
Не вгадає ніхто,
Що спинаючись білая хвиля говоре.
Я кохаю тебе.
Не за постать твою, так принадно вродливу,
Не за музтку слів, -
А за мрію свою, як той сон, полохливу.
Я цілую тебе
Не в уста, що так повні живого кохання:
Я лиш світ ясний п'ю,
Я лиш з Богом великим шукаю єднання.
Я кохаю тебе.
І в очиці, як в зорі, вглядаюся пильно;
Я люблю, що душа
В такі хвилі до лету здіймається вільно.
Я в безодню зіниць,
Як рибалка, кидаю "на щастя" питання.
Я тремчу, я боюсь!...
Лиш люблю такі хвилі страшні сподівання.
Люби мене кохана, не переставáй
Любов свою до мене проявляти,
До серця твóєго дверей не зачиняй,
Хоч як би не доводилось страждáти.
Люби мене всім серцем і єствóм своїм,
Не дозволяй нізáщо вогнику загaснуть!
Нехай твоя любов буде за приклад всім
І надихá мене на все прекрáсне.
Кохай мене і вдень, і уночі,
В час пристрасті палкої, і в години бóлю;
Плекай любов і взимку, й на веcні, -
Бo ж нащо нам міняти нашу дóлю!
Кохана вір, і все пройдé, -
Як неприємний сон минéться,
І вітер хмари чорні рознеcé,
І знoву coнце нам всміхнéться.
Мій коханий, вибач та не сердься,
Мерщій образи все забудь.
На мене ти подивися і посміхнися.
І завжди поряд зі мною будь.
Нема чого суворо супити брови,
Вибачення, будь ласка, прийми.
Адже важливіше всіх образ кохання.
Вибач мене, коханий, вибач.
Образив я тебе, кохана моя,
І поранив серце я твоє рідне.
Але бачить Бог, я не хотів тебе зачепити
І принести печаль і горе.
Ти пам'ятаєш мудрі слова:
«Образа — як стіна, і вона нам не потрібна.
Адже любов потрібні
Не стіни, а простори».
Образив я тебе, і це знаю я,
Адже іноді ми ранимо тих, кого ми любимо.
Прости мене скоріше, кохана моя
І нехай образа стане краплею в морі.
Кохана, ненароком образив.
Не варто на мене образ таїти.
Суворий погляд буде мені уроком.
Прошу вибачити мене швидше.
Я про свою помилку жалкую,
Прощення мрію заслужити.
Ти вибач, будь ласка, швидше,
Ще сильніше буду я любити.
Ніч прийшла, ти засинаєш,
Серце битися змушуєш...
Ти ніжна, неповторна,
Ти прекрасна і кохана!
Нехай збудуться сни твої,
Немов зірочка, горі,
Шлях собою висвітлюй,
Искрись, радуй, вдохновляй!
Як розстатися з тобою, коханий?
Я не забуду твої риси.
І в перехожих, миготять повз,
Мені часом мерещишься ти.
Нехай розставання неминуче,
Надійно в серці я зберігаю
Твій образ і плекаю ніжно,
Лише одного тебе люблю.
Як же мені пережити розставання?
Без тебе моє серце сумує.
Крізь далекі всі відстані
Ти влечешь мене немов магніт.
Ти кохана, мила, ніжна...
Забути не зможу ніколи
І любити тебе буду як колись я,
Моє серце твоє назавжди.
Як сумно жити і знати про те,
Що заподіяла тобі біль,
Мій ніжний, самий дорогий,
Прости мене за цю біль.
Буває в житті все: дощі,
Тумани, сльота та негаразди,
Але головне — пробачити і перечекати,
І сонце вигляне знову.
Зігріє нас своїм теплом,
Подарує багато щастя,
Прости мене, коханий мій,
За рани і негоди.
Про тебе всі думки і мрії,
Адже центром Всесвіту стала ти!
Я шалено люблю і сумую,
І до зустрічі я годинник вважаю.
Ти пролейся лагідним дощем,
Обійми мене променем тепла,
Закружи мене в танці любові...
Так потрібні обійми твої!
Я не хочу з тобою розлучатися,
Коханий мій, любий мій!
Буде нестерпно мені залишитися
Раптом без тебе, зовсім одній.
Ну чому розлука неминуча,
І чому годинник не прокрутити назад?
Коли тримав мене за руку ніжно,
Коли дарував свій палкий погляд.
Ні, не можу з тобою розлучатися,
В душі моїй не вистачить сил.
Не плакати я хочу, а посміхатися,
Хочу, щоб ти завжди зі мною поруч.
Сумую по тобі, рідна,
Розбите серце від туги.
Ті дні з тобою я згадую,
Коли ми були так близькі...
Мрію з тобою бути лелію,
Ти далека, а я — нещасний.
Лише про одне я жалкую:
Що я над часом не владний.