Прикольні смски коханим. Повідомлення коханим

Купатися , тонути , поринати …
Вмирати ,виринати і вдихать.
Вдихать повітря і тепло ковтати
І більше ні на що не промінять.
Поринути в твоє тепло і світло,
Не бачити ні вітру ні дощу.
Краплинки меду з рідних уст знімати
І росами вмиватись у гаю.
Не відпущу , не зникну , не зітлію
Заберу душу , очі заберу.
Віддам все світло , ніжність і безмежність
Все лиш за те, що я тебе Люблю

Театр ляльок. Театр маріонеток.
В прямому значенні цієї фрази це добро.
У вихованні дітлахів театр дає вагомий внесок.
І неважливо: чи Луганськ це, чи Детройт.

Я був одного разу на виставі.
Мені сподобались артисти й їхня гра!
«Марійка та Ведмідь», - так називався цей спектакль.
Стільки корисних слів почув я, стільки сказано добра!

Тут, у дитячому театрі, артисти й самі грають ролі,
І водять персонажів: розмальованих ляльок.
Їм треба водночас поєднувати обидві долі.
Єдиний образ – артист і його персонаж – ніяких ще думок!

Ці розмальовані ляльки – красиві та охайні!
Але вони істоти неживі – всі, самі по собі,
Або з картону вироблені, або з тканини, або дерев'яні, –
Вони не відчувають ані радощів, ані журби…

Це все красиво. Але є й переносне значення цієї фрази.
«Театр ляльок». Візьму я словосполучення це у лапки.
Жива людина підкоряється людини іншої наказу –
І робить це не примусово! Добровільно, залюбки!

В політиці, на жаль, це має місце…
Маріонетки-президенти, маріонетки-урядовці, мов на мить!
Політик цей не має думки власної, лише займає крісло.
Не згоден? «Той, хто треба» його хутко замінить!

Дехто у виграші. Тільки народ страждає…
За безцінь йдуть ресурси – все, що у державі є…
Нам треба вибирати того із політиків, хто власну думку має!
Є справжні патріоти. Земляки. А цих маріонеток – геть!

Театр ляльок. Театр маріонеток.
Так, це мистецтво – і воно несе добро.
Я вірю: розумітимемо фразу цю тільки у такому сенсі!
Окрім Луганська, театром також славиться Детройт!

Ви завітайте, люди, до театру!
Красиві експонати в холі, і зручний глядацький зал.
Серйозно сприйняв я усе (а дітям до забави) –
У Книзі відгуків слова подяки написав.

Цікаві і повчальні йдуть вистави –
Прийдіть сім’єю, приведіть малих дочок, синів!
Шістнадцята лінія – погляньте на Луганська карту –
Приводьте на спектаклі діточок-веселунів!

Кохана моя, до мене прийди —
Я без тебе сумую дуже-дуже,
Мені без тебе в сумі лише одні,
Мені без тебе так самотньо вночі...

Кохана моя, мене зрозумій,
І розділи зі мною шматочок щастя,
І в цю ніч ти двері отопри —
Назустріч мені розкрий обійми.

Доброго ранку, хлопець.
Доброго ранку улюблений
Як спалося в цю ніч?
Як ти прокинувся, мій милий?

Ну ка очі відкрив,
Зустрів сонце ясне,
«Піди все марна
Все буде тільки прекрасне».

Ти сьогодні втомився — я знаю!
Відпочивай — день пішов з двору
Добрих снів я тобі побажаю
Добрих снів, так і просто добра!

Спи, коханий, повертаються сили
Будеш сміливий і гарний, так і знай!
Ти ж знаєш, люблю тебе, милий!
Чесно-чесно, ну все, засинай!

Сьогодні цілий день чекала,
Коли прийдеш ти. Біля вікна
Дивилася в дощ він ллє стіною
І вітер б'є крижаною.

Так похмура осінь кличе
І невідомо мені: прийде
Мій милий, що люблю?
Розвіє нудьгу він мою...

Добрий ранок, — готовий говорити
Тобі це кожен день.
Нехай сьогодні тебе осипле жменями
Солодка лінь.

Нехай сьогодні тобі здасться, що
Всі щасливе прийшло
Що буде вічно тільки одне слово
В устах «добре»

Вже прокинувся? Здрастуй, милий!
Зустрічай — тут ранку до тебе в гості
Воно подарує радість, сили
Адже воно в майбутнє місток!

Вставай швидше — кава холоне!
«Вас чекають великі справи!»
Так буде і з тобою відтепер
Тебе уві сні побачила!

Прокидайся мила соня,
Обійми, хоч ти і сонний!
Сніданок ось вже готовий
Довгих коштував він праць.
Розбудила... Годі спати,
А раз вже став — поцілувати,
В любові зізнатися не забудь.
ОК все буде супер good
До тебе прижмусь я дуже — дуже,
Розцілую пристрасно, дуже соковито
Узи наші міцні, надійні, міцні.

Засинай, я буду поруч
Я зберігаю твій милий сон
Просто сяду біля тебе
Хай спокійний буде він

Приглушу я світло у лампи
Вимкну магнітофон
Адже спокою треба нам би
Не турбував що б сон!

Я зрозумів, чому погода — погань
І понеділок ось вже тиждень!
Начебто Я встаю в таку рань
Але і годинник мою тугу не ділять...

Мені без тебе так не вистачає фарб
І в житті тільки убогий сірий колір
Душа моя невідворотно тане
Ти потрібна мені, мені потрібна твоя відповідь!

Ти знову не зі мною, а десь
Там тепер, напевно — літо
Там друзі, вобщем все в ажурі
Ну а я... у вікна чергую

Виходжу в коридор, ледве чутно
Вже вибач ти мене, Всевишній!
Що б у вічко безнадійно глянути
Без тебе... починаю в'янути...