Прикольні смски коханим. Віршики коханим

Лебідка і лебідь - два срібних крила.
Жорстока й нещадна в них доля була.
Історія давня, старезна, мов світ,
Багато пройшло із тих пір довгих літ.
Але її люблять і досі згадати:
Про чисте кохання усім розказати.

Колись народилась маленька лебідка,
Гарненька і світла, тендітна, мов квітка.
Тоді ж народився і лебідь малий.
Малий, та вже мужній, іще й запальний.
Жили і росли вони в мирі, на волі,
Допоки разом не зійшлись їхні долі.
І вже як зустрілись, ні холод, ні злива –
Ніщо не ламало життя їх щасливе.
Не можуть прожити одне без одного
Лебідка і лебідь - дві частки цілого.
І все б так прекрасно та добре й минало,
Якби-то година лиха не настала.

На край налетіла ворожа навала –
Це воронів хмара із неба напала.
Лебідку один з ворогів запримітив
Й будь-що захопити красуню намітив.
Схопив він сердешну - у кігті піймав,
Хоч билась, металась - на те не зважав.

Побачив це лебідь, на поміч летів,
З-за луків, з-за лісу, з-за синіх морів.
Не встиг він. Загинула біла лебідка,
Мов чиста і світла зів`янула квітка.
Ох люто наш лебідь із ворогом бився!
За душу коханої віддано мстився.
І впав чорний ворон від білого птаха,
Та помста не втішить уже бідолаху.
Загинула люба - і світ весь загинув.
Не краще й самому життя це покинуть?
Життя - наче кара. Лиш смуток і жаль.
На світ мов накинуто чорну вуаль.

Не зміг бідний лебідь стерпіти розлуку,
Не витримав силу найтяжчої муки.
Полинув у небо, до сонця спішив...
Склав крила й додолу, як камінь, летів.
Упав... і спинилося вірнеє серце.
Душа залишилася біля озерця,
Де жив і кохав, де зустрівся з любов`ю,
І де білий день був обагрений кров`ю.
Весною на місці, де лебідь загинув,

Малесенький пагін до неба полинув.
І квітка розкрилась ясна, мов кришталь,
В ній світло любові було й темний жаль.

Та квітка щороку тепер розквітає.
Хто бачить її, той цю пісню згадає.
Згадає про чисте та вірне кохання,
Про зорі, про небо, про вечір-світання.
Любові і вірності символ, та квітка,
І згадка про лебедя та про лебідку!

Я бажаю тобі кохана
Щастя, здоров'я, любові і терпіння.
Ти прекрасна, чарівна,
Мій ідеал, моє натхнення.

Тобою зачарований, ти просто нереальна —
Смішна і красива, майже феноменальна!
Твій погляд турбує нерви, як електрошок.
Сподіваюся що порадує тебе цей віршик.

Яка ж красива — кохана моя,
Прекрасніше немає на світі, я кажу люблячи.
Фігурка і хода — все це просто шик,
І немає нічого краще, ніж ясний її лик.

Ти сонечко рідне, що світить щодня,
Як я тебе люблю — мені говорити не лінь.
Під час розлуки — закрию я очі,
І буду згадувати тебе, кохана моя.

Моя кохана, рідна,
Мій світлий ангел неземний,
Як підійти до тебе не знаю,
Адже наяву тобі чужий.

Ти снишся мені, живу тобою,
Всі думки тільки про тебе,
В тебе, як у вир з головою,
Своєю долею в твоїй долі...

Як підійти до тебе не знаю,
Адже для тебе — простий дружок.
Я душу в рядки изливаю
І перешлю тобі віршик.

Бути коханою — як це приємно!
Та ще, якщо любиш і ти.
Ти мій чоловік, в житті соратник,
Супутник головний серед нетрів земних.

Жити з тобою, прокидатися, бути поруч,
Засипати або просто читати —
Це головне в житті нагорода.
Що ще я можу побажати?!

Так багато слів хочу сказати
Тобі, коханий мій чоловік.
Ти краще за всіх, ти для мене
Опора в житті і причина,
Щоб прокидатися, каву пити,
Читати вірші, писати оповідання
Про те, як ти сильний, розумний,
Про те, що в житті ти прекрасний,
Про чесність, ніжність і кохання,
Щодо твоєї вірності, надії,
Які в собі несеш
За життя гордо і успішно.

Очі закрию на хвилинку —
Постане образ переді мною.
Нехай чари, може бути жарт:
Ти поруч, милий і рідний.

Хай за вікном заметіль і завірюха,
Нехай запах свята літає,
Але серцю мила подруга
Лише тобі одному мріє.

Нехай зірки світять в небі яскраво,
Стукає нехай в вікно сніжок,
Мені без того на серці жарко,
Адже я пишу тобі віршик.

Хочу привітати найріднішу:
Щоб все-все-все на світі виходило,
Щоб сильним був, спокійним і здоровим,
Щоб всі мрії твої легко збувалися.

Хочу щоб знав — тебе цінніше немає на світі.
За кожен день долю дякую —
За те, що поруч ти. Я за свої слова відповідаю:
Тебе довічно немислимо люблю.

Любов, як світ, дана нам, як нагорода.
Пече спеку, іль царює гроза,
Адже у любові одна тільки правда,
Вона ось тут, зараз, очі в очі.

Прости душею, забудь про всі печалі,
Йди вперед, візьми мене з собою.
Адже ми ще любов не втратили,
Я лише хочу бути поруч, мій рідний.

А я тобою все захоплююся,
Мій милий чоловік.
Який же ти гарний, славний,
Не надивитись мені довіку!

А виразні очі —
Вони зведуть мене з розуму,
А ці бровки, ці щічки,
Ну — спеціально для мене!

На світі немає нічого солодшого,
Чим твої губи цілувати.
І кожен вечір, до світанку
Тебе пестити, пестити, пестити...

Ти мій дорогий чоловік,
Чоловік моєї мрії.
Я довго тебе чекала,
Мій принц неземної краси.

Любов до тебе, дорогий,
Яскравіше полночной зірки.
Ти мій головний герой
У повісті про кохання.

У казку з тобою потрапити
Дуже просто можу.
Тільки закрию очі
І за течією пливу.

Води річки
Дуже плавно течуть.
І пелюстками троянд
Нас з собою кличуть.