Смс коханим. Ніжні слова коханим

Що таке ЛЮБОВ?
У цiм бурхливiм свiтi,
Сповненому болi, i страждань, i люті?

ЛЮБОВ…
Що таке ЛЮБОВ?
Безперечно – це те палюче почуття,
Котре коханців груди розпирá,
Коли зливаються в коханні їх єствá,
Коли їх душі поринають в небуття.
Де лад і спокій вічнії панують
І де нещастя більше не чатує;
Де все погане відходить в забуття
І більше пам’ять не турбує…

Мабуть, такою є ЛЮБОВ, –
Це відчуття приємности
Та почуття нестpимности.

ЛЮБОВ…
Чим справді є ЛЮБОВ?
Ілюзія поетів, плід уяви, вигадана ідея?
Без сумніву, ЛЮБОВ – це віра і надія.
Це – безнастанна боротьба, непогамовна мрія.
Знайдуться ті що скажуть: ‘Це є дар!’
Інші завважать: ‘Любов – це молодости жар!’
Ще декотрим сказати закортить:
‘Не всім нам Бог велів любить!’
ЛЮБОВ – це наслідок й причина,
Це теж чеснóт людських перлина.
Це те високе почуття,
Котре нас на прекрасне надихá.
Це – слово притаманне для всіх мов.
Невже ж це ВСЕ чим є ЛЮБОВ?!

ЛЮБОВ...
Чим є справжня ЛЮБОВ?
ІСТИННА ЛЮБОВ є страдницька й терпляча.
Не знá жадóби й покривá нестачу.
ЛЮБОВ є чемна, не шукає гнів.
Не прагне вéличі, не проливає крів.
Не чинить блуд, не вершить перелюб,
І не шукá лукаво ближніх згуб.
ЛЮБОВ проста і щира не згасає.
Зі злом її нічого не єднає.
СПРАВЖНЯ ЛЮБОВ стоїть за правду,
Не тішиться брехнею, ненавидить кривду.
ЛЮБОВ все зносить і все пробачає.
Труднощі поборює, мету досягає.
ЛЮБОВ надійна, не підвóдить –
Справу до кінця довóдить.
ЛЮБОВ не є пихата – не зазнається,
Вона міцна – нічого не боїться.
ЛЮБОВ неначе та рослина –
Її зрубай, a вона знов до неба лине!
ЛЮБОВ все вірить, все вміє,
Вона велично й радо діє.
ЛЮБОВ живá серед добрá,
ОСЬ ТАКЕ це почуття!

Доброго ранку улюблений!
Тихо тобі прошепочу,
Кава диміти на кухні,
Соня вставай, тебе чекаю.

Ти поцілуєш, обнімеш,
Каву ми вип'ємо удвох,
Яке ж добрий ранок,
коли коханий з тобою.

Ти як бутон прекрасною ніжної троянди,
В твоїх рухах вся музика весни,
Моя улюблена я не втомлююся захоплюватися,
Ти кожен день приходиш в мої сни!

І крім краси твоєї, звичайно безсумнівною,
Твоя душа як чиста, прозора роса,
Люблю тебе і я задихаюся від щастя,
Коли зійдуться наші полюса!

Моя дівчинонько рідна,
В цей пізній вечір побажаю
Спокійною і приємною ночі,
Адже солодко ти заснути захочеш...

І щоб у казковому царстві тім
Мала титул «Снів Господиня».
Щоб зірки вірними друзями
Тебе всюди проводжали.

Щоб ніч небесним покривалом
Від бід, негоди охороняла.
Кохана, спокійної ночі,
Тобі, мій миленький квіточка...

Ніч розставила любовні пастки,
Зірки світять і горять вогнем.
Бути закоханим — це не іграшки,
Жити, мріяти і думати про одне...

Нехай тобі, кохана, наснитися,
В цю чарівну місячну ніч,
Як на вогненних крилах жар-птиця,
Понесе тебе на острів мрій.

У світ, де немає нездійсненних бажань:
Дивний острів на краю Землі.
Де пісок, прибій, і ми з тобою
Проводжаємо поглядом кораблі.

Ти пам'ятаєш, коли день за днем
Гуляли ми з тобою удвох?
Ти називав мене принцесою,
Я посміхалася... Пам'ятаєш це?

Ти ніжно брав мене за руку...
Але що зараз це за муку?
Навіщо з тобою ми розлучилися?
Навіщо один одного втратили?

Я не хочу бути без тебе,
Хочу з тобою бути завжди...
Мені без тебе бути дуже складно,
Люблю тебе я неможливо.

Розлука — як же це слово
Серце рве на клаптики, крає.
Ще недавно ми з тобою
Гуляли разом, були поруч,

Але ось, тепер нас розлучають
Болісні кілометри.
Ах, люба моя, рідна,
Ми будемо разом, незважаючи на це.

Мене вбиває розлука.
Не бачити твої очі?
Ні, це навіть не нудьга.
Це душі сльоза.

Серце не знає спокою.
Думки до тебе біжать.
Що ж це таке?
Хмари мене стережуть.

В обіймах твоїх я таю,
Немов у вогні свічка.
Милий, я так нудьгую...
Не йди зопалу.

Мені важко наше розставання...
За що мені ця кара?
Нам добре з тобою було,
Може бути ти все забула?

Я знаю, що все пам'ятаєш ти,
Всі зустрічі наші... Ах, прости,
Якщо я десь напартачив,
І раз вже не могло інакше

Трапитися, то нехай буде так.
Знаю, що це не дрібниця
І тому прошу, рідна,
Нехай це наше розставання

Буде не вічним і не назавжди.
Ти пам'ятай — я люблю тебе.

Дванадцять місяців досить відчутний термін,
І річниця перша зустрічає на порозі,
Тих хто любові своєї не змінив і йшов,
Плечем до плеча по вибраній дорозі!

Нехай же знову місяці і роки життя,
Ви не устано станете один з одним відміряти,
Щоб лебедині живі ваші почуття,
Довіку не були б здатні згасати!

Як же божевільна це мука —
Жити без тебе день від дня.
Сумувати, тужити від розлуки,
Що зі мною поряд немає тебе.

І лише одним я втішаюся,
Що ти повернешся, мій рідний.
Серцю тебе так не вистачає,
Люблю тебе, мій дорогий.