Смс коханим. Найкрасивіші слова коханим

Поміж усіх незвіданих світів
Не вистачить палких і ніжних слів,
Тому я зорі в небі запалю,
Щоб показати, як тебе люблю!

Це світле та безмежне почуття
Наповнює теплом усе життя
І грає, наче скрипка скрипалю:
Ти - сенс буття, бо я тебе люблю!

І кожен дотик, кожна спільна мить
Веде за обрії, злітає і звучить,
Слугує, як вітрила кораблю…
А все тому, що я тебе люблю

Два карі озерця
У мого серця,
Два сонечка ясні
У його очах!
А як усміхнеться –
Все вмить обернеться!
Перлинкою щастя
Засяє душа!

Я всюди шукаю –
Тебе виглядаю!
Тобою хворію,
Тобою живу!
Бо дуже кохаю,
Бо дуже бажаю…
Про тебе лиш мрію
У сні й на яву!

Далеко в просторах чую серця стук.
Милий і хороший дорогоцінний друг,
Там за обрієм зник мій рідний,
Добрий і улюблений, ніжний дорогою.

Чую я биття твого серця,
І тихе дихання друга мого.
Мого улюбленого я в тиші шукаю,
Образ його солодкий в пам'яті пишу.

Зірки в очікуванні: скоро ти прийдеш.
Серце в завмиранні: як же ти гарний.
Я дочекаюся в покорі зустрічі тієї чудної.
Вернешся радісно скоро, раптом, додому.

Серед холодної сивини на вершинах гір,
Розмахнувся крилами, раптом, великий орел.
Полетить стрімко до милої він моєї,
Про тугу повідає, все розповість їй.

Про моєї печалі, про серцевої борошні,
Як изъела душу нудна розлука.
Як в очницях-світлицях стомилися очі.
Як вже дні не радують, і як борги ночі.

Чекаю я повернути, як бажають хліба,
Як бажає дерево свіжих краплею з неба.
Обійму я несамовито мою рідненьку.
Добру і чисту, гаряче кохану.

Як ніби бриз морської хвилі,
Вдихаю твій я ніжний запах,
І легкий блиск нічний місяця,
В твоїх очах грає яскравих.

Вмієш словом розсмішити,
І подарувати кохання ковточок,
Не забуваєш сонцем,
І гріти так сильно, що є мощі.

Схожа ти на вітер в небі,
Так не помітно даруєш щастя,
З тобою я засмучений не був,
Адже ти поруч, мій плід пристрасті.

Білченя мій, я по тобі сумую,
По м'якості твоєї і голосу.
Без теплоти як жити, вже не знаю.
Хочу в обіймах я гладити ці волосся!

Горить вогонь, як я хочу побачитися,
І відчути поезію любові.
Так чітко розуміється нісенітниця,
Коли далеко ти. Так уві сні, прийди!

Ти примхлива, але в пристрасті ніжна,
І ще як сильна любов безмежна!
І нема адже такий. Я хворий ласкою,
І фарбуєш життя мою кольоровими фарбами.

Тобі я вірний так, як колись нікому,
У клубах милості твоєї я ніби диму.
Мені це подобається, нірвана повна...
І криє щастя нас крутими хвилями!

Ти відчуваєш, як я торкаюся?
Цілу ніжно губи, плечі...
Як просто яскраво возжигаюсь,
Коли я уявляю зустріч?

Ти засинай, мій промінчик ніжний,
І уклади мене в обьятья.
І океан любові безмежної
Ти відчуєш на своєму ліжку!

Ти знаєш, що ти рідкісний чоловік?
І розумний, і здатний на вчинки...
Як на модель блатного лімузина
Спрямовані всі голови в маршрутці!

А в курсі, скільки дівчат і жінок
Бажали поруч виявитися б з тобою?
І мені не страшний цей жіночий полк военщин,
Твою цінність для мене від них не приховую!

Під вікнами, як пес бездомний,
Я молю про прощення.
Хочу, уклінний,
Сказати, як я тебе люблю.

Як я був дурний, тебе образити,
Терзаючись ревнощами сліпий,
І як я ненавидів себе,
Як був неправий перед тобою.

Прости мене, мій промінчик щастя,
Повір терзаниям душі,
І поцілунком дикої пристрасті
Мене швидше задуши!

От і вірш цей шторм дня морського,
Расстелились в ночі тиша.
І біля пояса, у тимчасового
Є годинник, щоб класно поспати!

Відпочинь ж, мій милий, засни...
Хай насняться тобі водоспади.
Щоб з радістю дивлячись на них,
Ми з тобою стояли поруч!

Моя ти гордість, сонце встало!
І чекає, коли ж твоя черга.
Клопоту на день у нас чимало,
Піти не зможемо ми в обхід!

Буджу тебе з усією любов'ю,
Що гріє серця казанку.
Нехай гризе моторної міллю
Промінь сонця тінь на стелі!