Смс коханим. Романтичні смс коханим
О, юність крилата і серце гаряче –
Дівчинонько-квітко і сокіл-юначе!
Життя у неспокої то не для тебе,
Не треба розлучень, і горя не треба.
Сорочки не треба тобі гамівної,
Залиш свої болі й страждання в спокої.
Очима на світ подивися із сонцем -
Побачиш, як гарно отам, за віконцем.
Полинь у безумства нового життя,
Минуле ж забудь без тіней каяття!
Знайди свою пару, кохай до нестями,
Нехай буде вічна любов поміж вами!
Так хочу серцем доторкнутись,
Відчуть тепло його очей,
Обняти й ніжно посміхнутись
Тому, хто гість моїх ночей.
Знайти на серця рани ліки,
Журбу в душі не колихать.
І повернути все навіки,
Зневіру підлу, щоб приспать.
І щоб заграли струни знову,
І як тоді, пісні лились,
Але тепер на тему нову...
Кохання! Знову повернись...
Та чую звуки арфи тихі...
Чи не наладжена струна?
І знов думки сідають стиха
На все, що пам"ять зберегла...
Опускається вечір загадкою
І пора нам напевно спати,
Так таємничо, ніжно, з крадькома
Сни чарівні будемо зустрічати.
Я тобі побажаю, кохана,
Найбільш солодких та приємних лагідних снів,
Ти спокійний вночі збережена,
Насолоджуйтесь, відпочиваючи, без слів.
Довелося нам гірко розлучитися.
Доля напевно краще знає.
Доведеться серцю відроджуватися,
Адже самотність ламає...
Бажаю нам знайти улюблених,
Завжди щоб були разом з ними.
І нехай кохання незримих променів
Торкнемося ми вже з іншими!
Мій милий друже, прошу я про просила пробачення
За ті слова, що серце обпалили,
За ту печаль, тривоги та сумніву,
Що стіну між нами звели.
Годинник ведуть свій рахунок невблаганний,
І те, що було, нам вже не повернути.
Але, боже мій, як хочеться, коханий,
В твоїх обіймах солодких заснути!
З журбою в серці на мить сумовитий, —
Коли ти будеш їхати,
Хоч ненадовго, — треба сили,
Щоб це витримати, зібрати.
Адже вовком раптом туга завоет.
Я буду тихо, наче тінь,
Годинник вважати, щоб прискорити
Все це час, цілий день.
Мені б дожити до нашої зустрічі,
Мені б дочекатися, дотягнути.
Моя улюблена далече,
І треба їй пройти шлях.
Ах, це час розставання,
І широта і довгота.
Але для любові немає відстані.
Вона близька і далека.
І це додає нам сили,
У любові є життя і є спокій.
Немає навіть смерті і могили,
Для тієї любові, для життя.
Пробач, рідна, за мою помилку,
Нехай душі зірветься біль.
Гарний вчинок був не дуже,
Але не миритися сенсу — нуль.
Давай ми з цієї хвилини
Почнемо все заново знову.
І нехай зникне вітер лютий.
Що так заважає засипати!
Біля вікна сиджу, сумую.
Чим зайнятися мені не знаю.
Все валиться з рук.
Сумно, порожньо все навколо.
Тому що ти не поруч.
Не можу окинути поглядом
Образ серцю дорогий.
Ти не тут, але я з тобою.
Знаю, скоро ти прийдеш.
Але жахливо невтерпеж
Ці довгі хвилини,
Мучать, як екзекутор.
Буває, боляче життя вдарить,
Чого деколи зовсім не чекаєш.
Потім раптом щастя подарує днів
Долі невиразний мені креслення.
Я відчуваю, що також буде
З тобою і мною, хоч ми розлучилися.
Від болю тихо нас розбудить
Любов, якої обыскались!
Коли ти ніжно обіймаєш,
Я розчиняюся як сніжинка.
І як люблю я, ти лише знаєш,
Моя друга половинка!
Чоловіка сильного, рідного
Все життя я хотіла знайти.
І прямо у долі порогу
Ти з'явився і вирішив увійти!
Коли я лягаю спати,
Твої я уявляю руки,
Давай-ка я приснюсь тобі?
І будуть нестрашні розлуки...
Я буду ніжно цілувати
Твій носик, губи і коліна.
Ми станемо довго танцювати,
Як наші похмурі тіні...
Не сердься, відпусти образу,
Адже як тобі, мені нелегко.
І як би ми не подавали виду,
На серце зовсім не ясно.
Давай поговоримо ми відверто,
Відкриємо душу, світло запалимо?
Так, винна я безмірно,
Але дуже сиро під дощем...