Смс коханим. Я люблю тебе

Люблю! Як в перший раз люблю,
Хоч це любов моя остання…
Але вона — як день в маю,
Як пташки перше щебетання.
Люблю!

Люблю для сліз, для мук, для жалю…
Але коли б, коли б ти знала,
Як квітне серце, як люблю,
Ти б на устах моїх сказала:
Люблю!

Коли ти їхала до мене,
Коли до тебе я спішив,
І шум гаїв, і шелест нив –
Усе було благословенне.
Коли мене ти залишала,
Коли в дорогу я рушав, –
У круговерті днів і справ
Душа терзалась і страждала.
Життя здавалося тоді
Не вартим праці і старання.
Але надходив час вертання,
І я знаходив у тобі
Усе, чого не зміг знайти,
Сходивши всі шляхи й світи.

Кохана, ти така прекрасна,
Чарівна і прекрасна,
Мила, прекрасна, наче янгол.
Тебе любити не перестану.

Ти дивно красива,
Ти сонце ясна, богине,
Тобі такої не знайти довіку,
Лиш ти, рідна, краще всіх.

Ти для мене самий коханий,
Тебе люблю більше всього.
Ах, ангел мій чарівний,
Як же я щаслива з тобою!

Поряд з тобою мені так солодко
І нічого я не боюся,
З тобою життя вся стала казкою.
Тебе я шалено люблю.

Ти мовчки дивишся, картаючи поглядом,
А я не знаю, що сказати.
Кохана вибач за слабкість.
Я не хочу тебе втрачати.

Я був не правий, я це знаю.
І вночі, і при світлі дня
Просити прощення не втомлюся.
Кохана ти життя моє.

Хочу тобі сказати, коханий —
Ти для мене один такий:
Прекрасний і чарівний,
Чудовий, милий і рідний.

Ти сонце ясне, що світить
І дарує чуйне тепло,
Ти ніжний і приємний вітер,
З тобою спокійно і легко.

Чаруешь ти мене своєю красою,
Своєю посмішкою неземний,
Своїми ясними очима
Ти забираєш в морські далі.

Прекрасна вся ти, люба,
Тобою милуюся, не приховуючи
Своїх я захоплених поглядів,
Закохуюсь я в тебе все більше.

Люблю, як оксамит твої руки.
І як черешню, твої губи.
Пленяешь ти мене собою,
Я не забуду твій голос.

Вся ти прекрасна для мене,
Такою ти залишайся завжди.
Ти так красива і невинна,
Закохався я в тебе так сильно!

Коли ти поруч біди відступають.
Моя душа як будь-то б в раю.
Невідомі сили захищають,
Коли ти говориш — люблю.

І дні проходять, як миті,
А смуток мене боїться як вогню,
Напевно це небо постаралося
Впустивши в моє життя тебе.

Я щаслива, коли ти поруч,
Ти для мене цінніше всіх.
Мені більше нічого не треба,
Лише слухати твій чудовий сміх,

Твій голос слухати, завмираючи,
І кожен міг твердити собі,
Що ти прекрасніше всіх, мій зая,
Ти найкращий на землі.

Мені так легко з тобою бути.
Тебе завжди буду любити.

Я не буду гордої, тому, що винна,
А присяду поруч і скажу як є,
Прошу вибачення, що мені чесно шкода,
І мої слова любові, а не проста лестощі!

Я ж дівчина, примхливе створення,
Я квітка, який ароматом манить,
Тільки знай, що постараюся не образити,
І шипи мої тебе вже не ранять!

Як не розгладити зім'ятий листок,
Як не виправити дурну помилку,
Так можна не простити образу в серці,
І не побачити ніколи твою посмішку!

Я постараюся всю провину свою загладити,
Щоб став би білим наш той зім'ятий листок,
Прости рідна і повір мені знову,
І розквітне нехай любові нашої квітка!

Твої очі нагадую небо.
Такий же незвичайної краси.
Коли ти сердишся, вони темніють,
Як небо хмуриться перед дощем,
Коли смієшся, сонечко в очах іскритися,
Граючи переливчастим вогнем.
І я готовий на що завгодно, щоб тільки
Погляд твій не покрився льодом.