Смс коханим. Чотиривірші коханим

Що означає слово разом
для двох закоханих сердець?
Для двох, які зливаються,
у поцілунку розгортаються подібно квітам!
Готовим просити порятунку,
якщо чиясь рука наміриться зірвати їх…
Для них перебувати разом це- життя!
Ловити сльози, підримувати сміх
і блиск в очах коханих,
берегти палкі слова. Той голос,
якби лишився він навік…
Один лиш вдих, один лиш видих,
здається солодкий шум заснув
під покривалом розцілованих повік.

Я поцілунок ніжний твій,
Що дарувала на останок,
Зорею запаливши ранок,
Вартую в пам’яті своїй.
Нехай років нестримна рись,
Та присмак губ ще відчуваю.
Блаженні пахощі вбираю,
Волосся рік, що розлились
Лілейним шовком простирадла…
А стегон грацію богині,
У серці бережу й донині.
Душа згадавши вмерти ладна!
Мій янгол, відлетів куди?!
Чом згасла ти за виднокраєм
В хмарках, що висіли над гаєм
І не вернулася сюди?
О, незбагненні почуття!
Кохання полохливі миті..!
Лиш ними, душеньки зігріті
Мирське продовжують буття.

Якщо б я був котиком, то сіреньким клубочком
Вмостився б поруч, десь у куточку,
І погладив лапкою, ткнувся в щоку носиком
І полоскотав б я пухнастим хвостиком.

А поки що, кохана, подумки цілую,
Обіймаю ласкаво ніжну, рідну...
І спокійною ноченьки я тобі бажаю.
Солодких снів, кохана, мила, рідна.

Твої очі глибокі, як два зібрання вод,
І губи соковито-червоні, і ніг особливий хід,
Граціозні рухи, і вигин талії,
І серце твоє ніжне, до якого припав
Душею своєю несамовито, — чудові, як весна.
Ти струнка берізка, запашна сосна,
І рыбонька чудова небаченої краси,
І лань моя чарівна. Про як прекрасна ти!
Бажана, любима, світанок мрії моєї,
Вуаль любові і принади і найкращих днів,
Коли з тобою ми молоді і щасливі удвох,
Але всі роки і в старості ми проживемо разом.
І не зітруться часом прекрасні риси,
Залишишся моєю любимою навіки ти.

Мені ніби частині серця не вистачило,
Щоб повною груддю знову почати дихати.
Коли ти далеко, мені все не мило:
Мені потрібно чути, відчувати, обійняти.

Мені потрібно все, що має відношення
До тебе — твій запах, голос, погляд.
Лише від тебе рідним теплом повіє.
Коли ми зустрінемося, я буду дуже радий!

Прошу, не думай, що я брехав,
Що це було несерйозним.
Як міг, в душі оберігав,
Не потрібно думок цих помилкових,

Що не любив, коли писав,
Що ти на світі рідніше...
І не любив, коли мріяв
Про зустріч, щоб була довшою.

І не хотів тебе, коли очі
Тонули в дьогті очей навпроти...
Я відпускав всі гальма,
Щоб віддати тобі, що просиш.

Сама не знаю, що писати,
Не знаю, як зможу втішити.
Моменти ці розуміти,
Що ті шляху вже не смежить.

І так хочу я бути сильніше,
І взяти себе, таку, в руки.
Бродити одній з тих алеях,
І знаєш, зовсім не від нудьги...

Тебе хочу обійняти з ніжністю
І відчути губами теплоту твою.
Тонути в душі твоїй, у всій її безкінечності,
Цілком довіряючи своєму чуттю.

А ти закрий очі, на сон налаштуйся, мила.
Серцебиття моє увійди, як в будинок.
Долоня не відпускай, я сам все зроблю,
Щоб ти заснула солодким, міцним сном!

Я знаю, скоро знову тебе побачу,
Але цей термін так довгий і колючий.
Я так хочу зараз до тебе ближче,
Але бачу тільки зграю сірих хмар.

Простір велике, але дуже тісно,
І лише стискає мені серце.
Як же сумно і нецікаво,
Як серед ночі в довгому нудному сні.

Але це ми з тобою переживемо.
Дочекаємося. Розчиниться час у минулому.
Про те, що зустрінемо попереду удвох
Помислимо ми, про солодке і хороше.

Яке щастя чисто, щиро любити
Чоловіка, хто з розуму собою зводить.
Того, хто щедро дарує сили жити,
Хто вночі пізньої не відпустить, а проводить!

Я так люблю тебе, аж хочеться кричати
І танцювати з тобою, діставши рукою небо.
І це дивно — від любові такою втомитися,
Тобою вічно милуватись мені б!

Скоро прийдеш. Чекаю тебе незмінно.
Скоро прийдеш. В чеканні мучуся.
Скоро прийдеш. І тоді вже миттєво,
Скінчиться борошно і скінчиться смуток.

Де ж ти, де? Пробігають хвилини.
Де ж ти, де? Пролітають години.
Але ось тепер менше чекати вже як-ніби.
Скоро прийдеш. Скоро з'явишся ти.

Двері відкриєш, на серце отляжет.
Радість прийде, і я вмить розквіту.
Скоро зовсім. Ось душа мені підкаже,
Що не даремно так довго я чекаю.

Я знаю, що ти любиш, сумуєш і теж чекаєш.
І я дуже сумую. Вечернею часом
Ти пролистаешь пам'ять і теж в ній знайдеш
Всі спільні сторінки, в яких я з тобою,
В яких ти зі мною. Сльоза підступить до оку.
І музика струною раптом торкнеться душі.
Дивлюся в своє я серце, і хоч мені самотньо,
Але є там образ милий; але є в серці ти.
Але знову настане зустріч! І тим сильніше, тонше
Оцінимо це щастя, що поруч ми знову,
Що чути стукіт сердечка не так, як раніше... більше;
Що можемо ми один одного від усієї душі обійняти.