Смс коханим. Ніжні смс коханим

У пошуках пригод блукала світом,
І на хатинку щастя набрела,
Там в тиші чаювали осінь з літом,
Я повз пробігти просто не змогла.

Вмостилася на лавку біля печі,
Розпитуючи осінь про ліси,
Ми згадували з літом теплі речі,
Наповнені зеленої краси.

Ввійшло тихенько щастя пригорнуло,
Навчало, як позбутися образ,
У душу мою ніжно зазирнуло,
Задуматись просило зайвий раз.

Ми ходимо до щастя у минуле,
І завтра, що не день, його чекаєм,
Та досі головного не збагнули:
Навіщо з сьогодення відпускаєм?..

Мені нема чого втрачати,
Раптово втратив все, що міг,
Забув кохання приховати,
Його відкинуто до ніг.

Відчув натхнення та свободу,
Уже не раб своїх надбань,
Дістав за зраду нагороду:
Набув важких та нових знань.

Тепер непросто налякатись,
Боялись ті, хто щось та мав,
Я можу плакати й сміятись,
Раптово стало безліч прав.

Хочу звільнятись від маєтків,
Втрачати цінностей багаж,
Тоді можливо сподіватись,
На свіжий вітер, на кураж.

У собі часто сумнівався,
Старим боявся ризикнуть,
Тепер зі страхом поквитався,
Подамся вільним в новий путь.

Ти спи, коханий, баю-бай!
Бажай, щоб я тобі наснилася.
І солодко, ніжно засинай,
Щоб суєта проблем розбилася.

Я буду в думках обіймати,
І лоскотати диханням шию.
Мене попросиш не заважати?
А я візьму, та й посмію!

Хто мені такий дорогий, ти ж знаєш...
Цілитель всіх моїх тривог.
Завжди обнімеш, приголубиш,
Моя стежина серед доріг.

Іншого щастя не бажаю,
В кого я потребую, є зараз.
З тобою навіть спиною дізнаєшся
Всю теплоту улюблених очей!

Тобі я віддана, найулюбленіший чоловік,
Все тому, що ти такий один!
З тобою я поруч м'якше пластиліну,
Моє снодійне і мій валокордин.

Хочу зараз, щоб милий посміхнувся,
І лише для цього я посилаю вірш.
Ще щоб думками мене торкнувся,
Щоб цей світ навколо мене затих!

Милий, любий, добрий, ніжний.
Як же нелегко знайти таких.
Благородний, люблячий, старанний,
Скільки багато якостей золотих.

Скільки життєрадісності, сили,
Скільки розуму і радості в очах!
Молодий, гарний і красивий,
Немов принц на червоних вітрилах.

Мій герой зі старої доброї казки.
Дочекалася я його нарешті.
І ні краплі не згущую фарби,
Тому що хлопець — молодець!

Не в силах я словами описати твій образ:
Він кожною гранню розвиває думки далі.
Я в музиці душі твоїй під трансом, мов кобра.
І в ній, я точно знаю, немає ні грама фальші.

І як всесвіт те почуття неосяжно,
Воно зветься просто — захоплення тобою.
І так тепло з тобою поруч, так приємно,
Ніби під ніжним сонцем ранньою весною!

Прості дівчата бувають,
Є складні, що Боже мій!
Є ті, хто це поєднує,
Їм хлопці кажуть: «Постій!»
Таких зовсім нечасто зустрінеш,
Завжди захочеш утримати.
І лише з тобою на білому світі
Приємно разом засинати!

Люблю дивитися, коли ти щуришься
На сонці чи від образи.
Коли, як хмаринка в небі, супишся
І від втоми розбита.

Коли психуешь, обурюєшся
І заразливо смієшся...
І ти будь, повір мені подобаєшся.
Особливо, коли прижмешься!

Я сумую, коли сонце світить,
Я сумую, коли дощ іде,
Я сумую, коли сніг і вітер,
Я сумую, коли все цвіте.

Якщо ти не поруч — немає спокою.
Немає мені розради в світі цім,
Якщо ти не поруч — все живе
Завмирає, ховається колом.

І з'їдає туга серце відразу.
І мліє душа мечеться,
І можу сказати лише одну фразу:
О, коли ж ти прийдеш сюди.

Ти в моїй голові, і пахнеш орхідеєю,
Струишься тонкої шифоновою тканиною...
Ти зачепилася в моїх думках фікс-ідеєю,
Але не збігаєш від мене полохливою ланню.

Тужливим стуком відбиває ритм серце,
Утому солодке по тілу розливаючи.
У віскі свої доносить килогерцы;
Схожих жінок на тебе, повір, не знаю!

Як все-таки, рідний мій, сумую!
І думати про тебе — моя звичка...
І знаю точно, як побачу, то растаю,
Як віск свічки раптом від запаленого сірника.

З тобою я в думках, де б не була
І чим би я себе не займала.
Ось так йдуть мої справи...
Залишилося почекати всього лише дещиця!