Прикольні смски коханим. Послання коханим

Ти певне знаєш вже багато
Про почуття кохання у душі
Тобі мабуть розповідали мама й тато
Навіщо нам кохання у житті
Тобі задам два запитання
Та ти не бійся запитання не складні
Навіщо нам в житті кохання?
І сподівання на кохання у житті
Поміркувавши добре у мовчанні
У відповідь ти скажеш лиш одне
Велику роль відіграє кохання
У нашому щоденному житті
І на завершення розмови
Скажу я іще одне
Кохання і життя знов і знову
Кохання і життя це головне

Купатися , тонути , поринати …
Вмирати ,виринати і вдихать.
Вдихать повітря і тепло ковтати
І більше ні на що не промінять.
Поринути в твоє тепло і світло,
Не бачити ні вітру ні дощу.
Краплинки меду з рідних уст знімати
І росами вмиватись у гаю.
Не відпущу , не зникну , не зітлію
Заберу душу , очі заберу.
Віддам все світло , ніжність і безмежність
Все лиш за те, що я тебе Люблю

Моя миленка, я люблю
Тебе, як свіжу зорю.
Тебе тут немає, але я завжди
Дивлюся в нічні небеса
І бачу яскраву зірку —
Вона мені світло твій шле, маня
До себе в свій зоряний будинок. Тебе
Я чекаю. Прийди до мене
Хоч наяву чи уві сні.
Сумую за рідним очам,
З маковим твоїм устам...
Прошу тебе: повернися додому,
І не розлучимось з тобою.

Дощ ллється з червоним щічках...
Залишаєш мене назавжди...
Я не знаю, що зробити мені точно,
Щоб ти залишився в мене...

Але йдеш... І немає забуття,
Дощ струмує і швидко вперед...
Не залишилося у нас і мгновенья...
Мій хороший і милий піде...

Прощай, мені не залишилося години,
Як тобі про любов розповісти.
Прощай, і не треба щастя...
Я не зможу без тебе його знати!

Прощай, ти була ідеалом
І надовго залишишся ним.
Прощай, ти була причалом
І світлом життя була моїм.

Я по тобі сумую — це означає,
Що меркне світ без очей твоїх,
З тобою в окрузі з кожною миттю яскравіше,
Давай розділимо щастя на двох.

Я по тобі сумую — це означає,
Що щастя в цьому світі є,
І поряд нам любов маячить —
Несе благу про знемозі звістку...

Ми знову в розлуці — як це сумно
Не бачити кучерів твоїх чорних до плечей.
Нудьгувати і сумувати, плакати мені не личить,
Але я не можу не шкодувати наших зустрічей.
Ти скоро повернешся до мене, в це вірю,
Прийдеш — і обіймеш мене міцно. Так,
Що всі мої страхи і смуток — розчиняться,
І знову ми з тобою. Назавжди. Назавжди.

Пора вставати — справи вже чекають!
Ти відкривай швидше оченята.
Я скоро теж буду тут,
Щоб подарувати тобі три ласки!

Одна хай буде про любов,
Інша хай щастя буде,
А третя нехай розжене кров,
І мене вдень нехай не забуде!

Вчора до мене ти не прийшов,
А я чекала тебе півдня...
Що стало, чи все добре?
Невже залишив ти мене?
Але ні, не вірю я біді.
Знати, просто ти не зміг прийти,
Іль часу не міг знайти...
Знай, милий, ти в моїй долі
Як сонця промінь,
Серед грізних хмар
Сумую, милий, за тобою.
Я чекаю тебе. Прийди до мене!

Прости, мій милий, що вчора
Тебе я, дурна, гнала.
Я не була права тоді,
Пробач за зухвалі слова,
Що чув ти з моїх уст.
Вони — неправда. Я люблю
Тебе, мій друже, завжди.
Прости нестриманість мою.

Твій образ ніжний і пристрасний
Мрію побачити в сні...
Ти — наче ангел прекрасний,
Ти — та, що подобається мені!

Солодких снів тобі я бажаю!
І таємно сподіваюся на те,
Що зустріну тебе в цьому краї
Блаженних і райських квітів!

Прости, мій Промінчик. Я неправий,
Що вчинив з тобою так дивно.
Але все ж я люблю тебе,
Тепер сумую постійно.
Бути може, сили є в тобі,
Щоб пробачити мене зуміла?
А я — клянуся, в моїй долі
Єдина ти сіяла...