Прикольні смски коханим. Лист коханим

Як боляче мені мій ангел, як хочеться крикнути Землі
Про речі що тривожуть серце, про стан замерзлої душі
Що прагне в світі менше болю, що прагне всвіті теплоти
Яка ховається від смутку, від горя, спраги і нужди.

Скажи мій ангел: В чому вина?Перед Творцем на тій Землі
Хіба не прагну я любові? Хіба не прагну я весни?
У серці своїм, ще ледь теплім, від горя смутку і нужди.
Немає в серці тім нічого,що є хороше у житі?
Скажи мій ангел, чому у світі - Всі люди брешуть у житті,
І чом душа моя так рвется - За браку ласки й доброти.
Скажи мій анел, В чомж згрішила? Перед людьми на тій землі?

Відображення мене у тобі
Наче дзеркало, що у воді,
Наче небо, що на руках
Посміхається в наших очах…

Я любуюсь тобою в собі
В мить коли вічність шепче пісні,
Що душа написала пером
Яке було кохання крилом…

Я не бачу більш світу ніж ти,
Вся безмежність не зможе нести
Нас по різному, нас поза нас
Я кохаю тебе , лише час…

Він все ділить і рве на шматки,
де розлука вбиває віки,
він здолає себе, а не нас,
бо любов є сильніша за час.

Я хочу присвятити тобі ці рядки:
Ти мій ангел, мій друг, мій улюблений, рідний,
Це було і є, я зараз знаю точно,
Назавжди оселився в душі образ твій.

Ти красивий і сміливий, мені з тобою затишно,
Я тобі обіцяю бути поруч завжди,
Говорити з тобою тихо, і в молчанья хвилини,
Думати лише про хороше, решта — вода.

Будуть в житті у нас урагани і грози,
Але з тобою я і цього не боюся,
Ти обіймеш мене зимовим вечором пізно,
І зникнуть і страх, і образи, і смуток.

Мрію зануритися я в твоїх руках,
Хочу знову обіймати і цілувати тебе.
І знову бачити блиск в твоїх очах,
Шепотіти на вушко лагідно, з любов'ю.

А мені б в небо полетіти з тобою,
Подалі від тих поглядів, суєти.
І плисти ж за течією за річкою
Я так хочу безумно, ну а ти?

Чекати світлих днів, забутися хоч на мить,
Наче хтось дня народження чекає,
Але чується в душі лише гіркий крик
І правди полум'я тільки душу палить.

Як хочеться відчути тепло,
Знову пригадати ті буремні часи
І як дзвониш, знову сказати: «Алло»,
Про як мені життя з одним тобою потрібна!

Я за тебе віддам все дороге,
Адже немає дорожче мені людей, ніж ти...
І на край світу я піду з тобою,
Тебе лише одного спасу від порожнечі...

Я люблю тебе і дуже за тобою сумую,
Твій образ стоїть переді мною.
Хочу обійняти тебе я дуже сильно,
Але немає поруч зі мною тебе, моя любов.
Любов моя, серце моє, душа моя,
Як мені бути без тебе.
Проходять дні і ночі геть сльозами,
Коли побачу тебе знов, моя любов?

Тобі сказати так багато треба
Про щастя, сенс і любові.
Адже в житті ти моя відрада,
Моя надія, мій порив!

Ти щойно прокинулася, встала,
Потанцювала біля вікна.
А після, щиро, з любов'ю,
Глянула прямо мені в очі.

Я зрозумів — більшого не треба
Мені в цьому житті від тебе!
Тільки б ти спала поруч,
Так танцювала для мене.

Прекрасніше тебе ні дами у всесвіті.
Ти промінь сонця в моєму житті землі.
Ти даруєш багато щастя,
Навіть коли навколо панує негода.
І здається, що нема вже рятунку.
І глибоко в душі виринають опасенья,
Що життя без сенсу так порожня,
Але різний вихід є завжди.
Мій вихід — ти! Мій ангел миру!
Ти мені очі на світ відкрила.
І душу назавжди полонила..

Мій ніжний, ти моя надія.
На теплий, захищений світ.
Життя без любові твоїй не буде колишньою,
Ти мій найголовніший пасажир.

За все, що даруєш мені — дякую!
Нехай пов'яже нас навіки життя ремінець.
Все, що я сказала вище — правдиво.
Прийми з посмішкою цей маленький віршик.

Якби ти знала,
Яку владу тобі даю,
Яку пристрасть тобі дарую,
І лише в твоїх руках люблю.
Я приклоняюся перед тобою,
Вражений твоєю красою.
Ти промінчик сонця для мене,
Ти в морі прісна вода.
Тобі заздрять богині,
І захоплюючись на латині —
Я готовий написати вірші,
Про дівчину небесної краси.
Не бачу зірок, не знаю сну,
Лише про тебе пишу завжди.

Ти мій райський мед,
Своєю посмішкою плавишь лід.
В твоїх очах хочу горіти
І вільною птицею летіти.
Ти даруєш мені радість,
У сні є до мене.
І в серці лиш печаль...
Адже не зі мною ти, а шкода.
І на іншого не дивись,
Мій принц, ти на мене поглянь.
Віршик з усмішкою прийми.

За віконцем самотньо й темно,
Але мені зараз ні крапельки не сумно,
Адже в моєму черствому серці так давно
Ти розпалила вогонь, лише усно.

Твої вуста ніжніше ангела крила,
Ти яскравий, безтурботний метелик.
Моя дівча, ти завжди така весела,
Так усміхнися ж, прочитавши вірш.

Взимку, під час бур,
Морозів і снігів,
Я падаю під легкістю,
Скували груди кайданів.

І моє серце б'ється частіше,
І на душі немає ні сліду негоди.
Є тільки ти, лиш ти,
І захоплені любов'ю мрії!