Смс коханим. Листи коханим людям

Я пам’ятаю по́ру цю з струмками,
З промінням сонця, що несе у дім весну.
Із тво́їми, солодкими вустами,
Які я так закохано-люблю!

Я пам’ятаю ці обійми, диво-ночі,
І душу цю, по-янгольски святу.
А в них казкові очі ті дівочі
В яких тону й закохано-люблю!

Я пам’ятаю крила, що здійняли,
Вітрила в штилі - нашім кораблю.
І день, коли соромлячись сказала,
Тихенько так: - «Закохано-люблю»!

Я пам’ятаю грацію, що в танці,
Ти передала в спадок журавлю.
Моя ти доле неземна, моя обранця,
Лети до мене - я закохано-люблю!

Я пам’ятаю вітер, що куйовдить,
Твоє волосся, що схоже на зорю.
І ті шляхи, якими звабить – водить,
Смачне оте закохане-люблю!

І ті пелю́стки без засмаги, що скори́лись,
Під поцілунками, що гріють більш вогню
І руки тії, що так шовково просились
В таке смішне закохано-люблю!

Кохана, сумую за тобою,
Прошу долю над часом дати владі,
Щоб швидше прилетіти до тебе,
Щоб розділити з тобою своє щастя.

Кохана, сумую за тобою,
Чекаю зустрічі, ніжність рук пригадуючи,
Як пояснити, скажи, своєї долі,
Що без улюблених очей я гину?

Малюк, моя хороша, прости.
Я не тобі вчинком зробив боляче.
Не треба, моє сонце, не сумуй,
Рідна, цих сліз з тебе досить.

Хочу тебе сильніше обняти,
Поцілувати твій носик найкращий.
Теплом обіймів твою душу зігрівати...
І будемо улюблену музику ми слухати!

Сьогодні моя зірочка мерехтіла,
Сяяла цілий день приємним світлом.
І до вечора улюблена втомилася,
Їй потрібно зарядитися до світанку.

Прийдуть потім на зміну зірки неба,
І включать кожна свій маленький світильник.
А ти, єдина, будеш там, де не був
У снах, поки не покличе будильник.

Я так скучив, кохана, рідна!
І не дочекаюся, коли пригорну тебе я сильно.
Коли волосся твій запах ніжно опьяняя,
Уб'є мене як хмарою ванільним.

І ти мені пошепки (чи його почую),
Уткнувшись в груди мою, вимовиш
Все те, що в стіл душі поети пишуть.
Все те, що серцем лише прочитаєш.

Вставай, промінчик сонця, вставай, моя дівчинка,
Сяй, висвітлюючи всю кімнату світлом!
Твій образ в мені, немов червона стрічка:
Атласною прохолодою крізь спекотне літо.

Давай, посміхнися, цей день буде кльовим,
Нехай на сьогодні збудуться всі плани.
І ранок настрій подарує тобі новий,
І знай, для мене ти будь-яка бажана!

В моїх руках тепло весни твоєї залишилася,
Воно особливе в житті для мене.
І було, є зараз, але я втомилася,
Коли без думок про тебе ні дня.

Просити тебе, щоб відпустив, повір, не буду.
Ти не причому, ти просто в голові.
Я дуже вірю, обіцяю, раздобуду
Джерело повітря в моїй бездонній темряві.

Мій найкращий, не сердься,
Прощення попросити хочу я.
Не хмурься, чуєш? Посміхнися.
Згодна, я буваю дурепою.

Проси, що хочеш. Я віддам
Подвійно, втричі, на скільки можна.
Ми погуляємо по місцях
Природним, чистим, бездорожным.

Твій погляд глибокий прямо в душу
Мою дивиться. Очі іскряться.
У них доброта. І чують вуха,
Як шепоче серце. Нехай дивуються

Моєї любові до тебе чудесною.
Я знаю, що твоя взаємна
До мене любов. Вона, як пісня
Проста, прекрасна і наївна.

Мій добрий, милий, мій миленький, —
Легко мені це йдеться.
З тобою просто, цікаво,
Наче солодкий сон мені сниться.

Прости мене, рідна. Знаю, боляче
Тобі зараз за все переживати.
І я неправий був, але, повір, мимоволі
Тебе образив. Чуєш? Дай мені знати,
Що ти пробачила, і не хочеш більше,
Щоб це тобі як-небудь заважало.
Хочу, повір, щоб стала тонше
Стіна між нами, а потім відпала.

О, Боже, як я тебе хочу
Послати, буває, за цукерками...
І руки сильні ложу я
М'яті купюри з монетами.

І ти повернешся, але забудеш,
Зняти взуття, речі на ходу.
«Хотіла солодкого? Отримаєш!»
За це я тебе люблю!