Смс коханим. Красиві вислови коханим

До тла
Вона, як вітер - вільна,щира,
Летить куди несе життя,
Вона, як ангел, білокрила,
Та вже нема їй вороття!

Вона була, як сонця промінь,
Що зігрівав любов'ю світ,
Який розсіював всю темінь,
Який топив у серці лід.

Вона була, як щастя дотик,
Вона була ковтком вина
Її любов була наркотик,
Така ж солодка і хмільна...

Вона була, мов Афродіта
Вселяла у серця вогонь,
Вона була теплом зігріта,
І поглядом,ламала бронь.

А він був, наче жар багаття
Любов його, була вогнем
Його кохати - це прокляття,
Пекельна мука день, за днем.

Вона на нього лиш дивилась
І відчувала в грудях тріск,
В його руках немов топилась,
Як у печі гарячій, віск...

Він все мовчав, вона горіла,
Але сказати незмогла,
Що серце так у грудях мліло,
А він палив її до тла.

Зупинити його не зуміла,
Він іскри всі в очах спалив,
"За що..?" - вона прошепотіла.
"За те, що я тебе любив.

Доброго ранку! Пора прокидатися,
Ти ніби котик ледачий,
Зубки почистити, йти вмиватися,
Ласкавий, ніжний, коханий.

Ти мій хороший, рідний чоловічок,
Почався день, прокидайся!
Так би валявся в ліжку ти вічно,
Швидко давай, підіймайся!

Немає значенья особливого в датах,
Але два роки пройшли два дні,
Пролетіли, полетіли кудись,
Нас з тобою за собою маня.

Захоплюючи своєю круговертю,
Нас любов повенчала навік.
Я хочу бути з тобою до смерті,
Мій улюблений, рідний чоловік.

Кожен день, повертаючись з війни
І відкинувши важкі лати,
Так мрію про те, щоб знав ти —
Я бажаю тобі тиші.

А ще, відпочивши від битв,
Занурившись в нічний водоспад,
Удостоїтися найкращих нагород
Від любовного знемоги.

І на теплому плечі засинаючи,
Чуючи стукіт серця коханої,
Занурюючись в сплетіння рук,
Я тобі бажаю доброї ночі.

Завжди сумно розлучатися,
І я — аж ніяк не виняток.
Не дозволяють мені зламатися
Надія, віра і везіння.

Скажу я чисте спасибі
За все, чим жив тоді з тобою.
Ти змогла навчити красиво
Бути чесним зі своєю долею!

Я щасливий, чесно, бути з тобою!
Певен навіть, що не сплю.
Любов як піною з головою,
Мене накрила. Я горю!

Запалити, та так, щоб захоплювався,
Ти майстерно мене змогла.
Красива і добра... Я здався!
Розсіялася променями імла.

Скажи, ну що ж можна зробити?
Стукає в душі глуха біль.
І у власному мені порожнім тілі,
Без цієї ласки в серці — нуль.

Ще б, образ твій спливає,
І з ним я люблю засинати.
Як протягнути ще, не знаю...
Тебе, рідна, буду чекати!

Тобі всі слова і квіти,
Всі зірки на небі, і вище,
Від твоєї неземної краси,
Все що голосно, стає тихіше.

Ти моє світло у темряві, сонця промінь,
Я люблю тебе, щасливий з тобою.
Ось тримай, забирай цей ключ,
Моє серце бери з собою!

Я такий щасливий, що ми один в одного,
З'явилися на цій землі.
Ти мені жінка і подруга,
І за це спасибі тобі!

Є таке ліки: забуття —
Гірко-солодкі краплі хвилин.
Але крізь попіл і ночі осінні
Почуття, вирвавшись, знову захлиснуть.

Набіжать вони спекотної лавиною,
І тоді наяву і уві сні
Я за зграєю рванусь лебединою,
Розчинившись в блакиті.

Для любові немає ключів і засувів,
До біса цю сумну смуток!
І, навічно тобою зачарований,
Прямо з неба до тебе устремлюсь.

Вставай, мій сокіл ясний!
І день свій підкори.
Нехай буде він прекрасний
Від ранку до зорі.

Хочу все сильніше
Зараз тебе обійняти.
Давай же веселіше
Всі плани застосовувати!

Сріблиться нічна прохолода
Міріадами зоряних вогнів.
Без тебе мені й світу не треба,
Засинай, мій ангел, скоріше.

Нехай по місячній блискучою стежинці
Боги сну віднесуть тебе вдалину,
Та наблизившись легкою ходою,
Ніч накине повітряну шаль.

Відпочинь, моя чудова фея,
Ненадовго про все позабудь,
Щоб потім ні про що не шкодуючи,
У таємниці нового дня заглянути.