Смс вірші коханим

Так пусто й холодно в дущі моїй,
Й на серці щось нестерпно так щемить...
В думках заплутаних лунає голос твій,
А на щоці палка сльоза горить...
Нехай горить! Нехай до тла згорає!
Немає сенсу плакати тепер.
Усе колись проходить усе минає.
І ось промінчик почуттів також помер.
У тебе інша та мені всерівно!
Я уже звикла...хто ж для тебе я?
Можливо, просто дівчика наївна?
Можливо просто іграшка твоя?
Та раптом сніг....мороз...і завірюха!
А як на довго? Відповідь німа.
Весна існує !!! Та поки щож розруха....

Всміхнувсь так щиро і так по-доброму,
що вже не стеля в кімнаті -обрії-
Сліпучо сині, нема їм краю...
Нічого в тебе я не питаю.
Нащо питати, нащо ті муки?
Так міцно серце затисли руки,
Що ні шпаринки назад, в минуле,
Що сам повірив: біда заснула.
Мовчиш...З утоми похилі плечі.
Господар в хаті-липневий вечір.

Це ж він для слова,
Це ж він для мислі...
Терпке мовчання між нас зависло.
Терпке мов рута...
Порушить? Нащо?
Було ж так легко кохать ні за що,
Кохать, мов дихать,
Кохать, бо любится-
Чи щось там знайдеться
а чи загубиться...
в твоїх зіницях пітьми безодня.
Ніч підступила до вікон сонно.
Ніч, щоб подумать,збагнуть,
Повірить...
Та барви в неї- розбиті, сірі,
Тяжкі, нестерпні ночами роздуми:
Ой, як не просто-
Кохати з розуму!
Мовчиш...
Хвилини, мов повінь зносить.
От тільки очі прихистку просять.
Щось безпорадне у них,дитяче.
От тільки серце невтішно плаче.
тягнусь душею,щоб приголубить.
Що тут питати-
За що хто любить?

Мені не дають спокою твої губи і очі,
Я дуже часто бачу їх у сні.
Мій світ став сповнений ніжності, тепла,
Якого так не вистачало мені.

Боюся мріяти, живу лише сьогоднішнім днем,
Щоб ці неземні почуття не злякати.
Поки ти поруч — все переживемо,
Лише б мені знати, що це все взаємно, хоч трохи.

Лагідний світанок або зоряна ніч,
З тобою лише б поруч.
Всі погані думки пішли геть,
Вразило моє серце, любовним снарядом.

Яскравими фарбами все заграло,
Світ став інший, якийсь чарівний.
Немов мішок конфетті розірвало,
Від цього свята, душа моя пленна.

Тепер мені ніяк, живу від зустрічі до зустрічі,
Мені щасливе життя прожити,
Любити, обіймати, цілувати, не тужити,
Допоможуть лише Ваші прекрасні речі.

Про кохання мені розповісти не складно,
Так як почуття щирі мої.
Без тебе мені прожити неможливо,
Як же жити на світі без любові?

Поруч ти — весна, і сонце сяє,
Навіть, якщо дощик за вікном.
Серце завмирає і тріпоче
В ті години, що ми з тобою удвох.

Богу і долі за нашу зустріч
В сотий раз спасибі кажу.
Я щасливіший за всіх на цьому світі,
Тому що я тебе люблю!

Про любов! Сліпа дитина,
Без неї життя неможливе...
Безумовно, факт залізний, —
Ендорфін любові корисний!
Скільки таємниць, інтриг, загадок,
Смак її всім дуже солодкий...
Рухає всіма людьми і світом,
Зводить з розуму кумирів...
Дарує відчуття теплоти,
Виконання мрії.
Натомість де ніколи не просить,
В нагороду щастя вже приносить.
«Алмаз» любовний не гайте,
Цінуйте краще і поважайте...

Це почуття неповторно,
Воно прекрасно, превозносимо,
Воно високе й глибоке,
Воно близьке і далеке.

І так важливо вміти любити,
І близькими людьми,
Дарувати тепло і поважати,
Щастя взаємне відчувати!

Я про кохання хочу тобі сказати,
Дозволь мені висловити всі почуття,
Я про тебе не смію і мріяти,
Любити тебе — божевілля.

Ти досконалість, що всього важливіше,
Твоя посмішка підкорює серце,
І з кожним днем люблю тебе дужче,
Від цих почуттів мені нікуди не дітися.

Та без тебе життя моя нудна,
Завдяки тобі я прокидаюся,
Ти вічність, щастя, ти душа,
В тебе як в морі поринаю!

Прочитавши багато книг про кохання
І почувши про неї багато пісень,
І одного разу раптом зустрівши — дивись:
Вона в житті удвічі цікавіше!

Вона подарує крила — любов,
І змусить серце битися сильніше,
Я долі дякую знову,
Що вона дала мені шанс закохатися!

Ти — свято, що мені посланий небесами.
Ти — радість, що дана мені на століття.
І почуття, що зараз володіє нами,
Не передасть ні нота, ні рядок...

Мої очі тобі про все розкажуть:
Люблю тебе! Як життя, як красу!
Люблю — як звід небес! Сильніше навіть!
Ти перетворюєш життя в мою мрію!

Я кажу — і від любові злітаю
На небеса, що замовкли, отзвенев,
Коли любов, жива і свята,
Увійшла в мій тихий і простий наспів.

Любити можу і в цьому щастя,
Любов'ю зі світом поділюся.
І обійде любов негоду,
З тобою поруч я прокинуся.

Ти світло в моїй долі не легкої,
Ти, як промінь тепла серед зими.
І я вражений(на) твоєю посмішкою,
Ми бути поруч з тобою повинні.

Любов моя сильна і вічна,
Вона пройде навіть дощі.
І буде щастя безкінечним,
Мене з собою поклич.

Незвичайно це почуття,
І ніхто не знає його секрету...
Одухотворяє і відроджує,
Сили дає і спустошує.

Нехай щастя, любов дарує всім,
І буде вільна від прийнятих схем,
Приносить вона позитив і добро,
Політ, натхнення і чарівництво!