Вірші про любов. Любовні вірші

Очі не відкрию,хоч і сонце сходить
Серце ледве б"ється,ангел чорний ходить...
Хоче він забрати душу із собою
Та щось не пускає, не віддає без бою.

Тіло не пускає,держить свою душу.
Жити я не хочу, але жити мушу;
Ангел надімною ходить і сміється,
Дивиться як з рани кров червона ллється.

Дихати не можу, та і вже не хочу.
Забирай же ангел душу ти дівочу!
Хоче він забрати,але серце б"ється
Ще червона й свіжа кров із рани ллється...

Сили залишають моє бліде тіло
Воно хоче жити, та на мить замліло...
Я ж хочу вмерти,чому ще жива?
Невже ЛЮБОВ чиясь мене таки спасла?

Кричу я що є сили "НЕЗМОЖУ БІЛЬШ ЛЮБИТИ!"
Мені лиш тихий голос"ТОБІ ЩЕ ТРЕБА ЖИТИ!!!!"

Згадаю погляд, забуду поклик
Згадаю щастя - забуду біль.
З вогню кохання лишився попіл
І не дано, щоб ти був лиш мій.

Тебе відпущу, тебе пробачу,
Лиш не забуду кохання час
Тепер для тебе нічого не значу,
Та все одно не забуду про нас.

Таке кохання, та вже.........минуле
Я не почула твоє: "Прости....."
А Я тебе й за роки не забула
Але ти сам спалив всі мости.

Вона підкралася без попередження,
Увірвалася в серці казковим огнем,
Порвавши кайдани минулого забуття,
Побачивши щастя в образі твоєму.

Моя любов до тебе безбрежна.
О, скільки слів красивих, ніжних,
Я можу подарувати тобі!
Угодно було так долі.

Душа і серце раділи!
Дві сторони однієї медалі —
Ми різні, але суть одна.
Любов сповнене сюрпризами.

Мій світ, живу однією мрією —
І день, і ніч дихати тобою,
Пестити, любити і цілувати —
Вершину щастя випробувати!

Хочу я тобі написати,
Що несподівано, спонтанно
Любов прийшла до мене знову.
Її не звали. Постійно
Вона увійшла, всередині пройшлася.
І чоловік став мені так доріг.
Все життя, ніби з нуля запалилася.
У вікно забрав лише вітер порох...
Люблю тебе! Зрозумій: люблю.
Я без тебе не бачу дива,
І благаю і молю:
Відповідай мені тим же! Хоч трохи...

Я люблю! Що може бути прекрасніше?
І хочу про це розповісти тобі,
Не знаючи, зрозумієш мене чи відмовиш,
Мовчати ж сечі більш немає...

Люблю дивитися в твої очі я,
І чути твій голос завжди,
І завжди відчувати, що поруч ти,
І дозволяєш мені любити тебе.

Шумить у мене безодня почуттів прекрасних,
І щирістю повняться слова.
І шлях любові, він далеко не безпечний,
Але мені і дня не вижити без тебе.

Тебе люблю і це правда,
І щастя мене лише з тобою чекає.
Хочу, щоб любов була взаємна,
Тривала щоб не один рік.

Почуття любові підірвали простір,
Думки кудись весь час летять.
На душі мир і навіть блаженство,
Тільки тебе очі хочуть бачити.

Сильно люблю і не битися,
Дай же ковток свіжого почуттів мерщій.
Знай, не можу від тебе відмовитися,
Лети ж до мене, як можна скоріше.

Стріла Амура знову не промахнулася,
Даруючи любов прекрасніше, ніж уві сні,
І небо раптом тихенько посміхнулося,
Даруючи крила поспішити до тебе.

Я люблю і тільки в цьому щастя,
Я живу, і кожну хвилину,
Я молю про продовження казки,
Я хочу дізнатися, за що нагорода.
Мені дана на цьому світі,
Зустріти тебе, моя відрада!
Сонця промінь, небесне созданье,
Тільки ти і я і світу мало.
Нам з тобою, але знаю, що будемо разом,
Отгадаем ми цю шараду.

Вітаю з річницею,
Довести всьому змогли.
Що ваша любов не знає краю,
Що разом щасливі навіки ви.

Нехай ваш роман буде найніжнішим,
Нехай біди не осягнуть вас.
Нехай життя буде подібна до пісні,
Нехай ллється радісно для вас.

«Я люблю тебе!» — прошепчут губи.
Скотиться сльоза з вії,
І душа сурмить, як в труби,
«Я люблю!» — списані сторінки

Хоч під сонцем зірок не видно,
Я Знаю, що зірки вічні.
Хоч під масками ми втекли,
В душах бурі, в душах смерчі!

В душах трепет, ласка, ніжність,
І надія, вірність, страх,
І любов, як нескінченність,
І мовчання на вустах.