Ніжні смс коханим
Так боляче, так гірко...
Серце рветься із грудей
Сльози котяться з очей
Думки про нього не зникають...
А всі кругом одне лише питають...
А я... А я не можу їм сказать...
Що вже нема і вже не буде
А серце скоро не забуде,
Бо спогад цей ще довго жити буде...
Навіщо ж так зі мною він?
Мабуть тому що він дибіл...
І лише спогад про ту мить
Не дасть мені спокійно жить...
Серденько моє плачить
А для тебе це нічого не значить
Шось тихенько їй шепочеш
А я дивлюсь на це і жити більш не хочу...
Я сховаюся під крильце, як кішечка,
Так спокійно і так добре,
І засну тут зовсім трішечки,
Ну а може ще надовго.
Адже в улюбленому так багато терпіння,
Багато в ньому доброти і любові,
Мій хороший, ти моє порятунок
Від негараздів, від будь-якої метушні.
Спокійної ночі, найбільш світлих снів!
У них всі тривоги зможуть розчинитися...
До мене ти приходиш у сон знов і знов,
І я тобі в ночі хочу наснитися.
Хочу, щоб з нами до кінця часів
Жила любов, сяючи благодатно...
Нехай буде життя прекрасною, як сон,
А сон, як життя, правдивим і приємним!
Не ропщи, моє серденько!
Розум, скаржитися кинь!
Так доля розпорядилася,
Навік полюбити довелося.
З глибини душі одним поривом
Летить до твоєї душі моя любов.
Горю до тебе незгасним запалом.
І спрагу нашої зустрічі знову і знову!
Ах, як же тобі пояснити,
Що для мене ти — краще за всіх!
Що якщо б у світі зібрати всі квіти,
То це буде лише початок в тобі.
Хода, як плавання,
Погляд в нікуди. Ах, якби знати тобі,
Як же чудово, дивитися, розуміючи,
Що краще на світі немає тебе!
Все найкраще дано тобі долею:
Талант, розум і вдача, і краса...
Всі люди раді бути поруч з тобою.
Душа твоя вільна і чиста.
Гідність сяє в кожному погляді,
А жести — шляхетні й прості...
Я радий, що нині є поряд зі мною
Така прекрасна людина, як ти!
Ми розлучаємося...
На жаль, бути може,
Ми розлучаємося...
Ти не плач, пробач...
Мене всі почуття обов'язку гризе,
Напевно, нам з тобою не по дорозі.
Не плачу я, а може пошкодую,
Що в цю мить тебе я відпустив,
Але я з тобою, ніби хворію,
Хочу сказати я щиро: «Прости!».
Ах, любов, подарунок Купідона,
Розриваєш стрілами серця,
Ти джерело солодкого стогону,
Ти казковий подарунок творця.
В твоїх очах я бачу океан любові,
В якому я мрію потонути.
В твоїй душі — прекрасні вогні,
Які мені не дають заснути.
Ти осяває світлом шлях любові,
Яким я прагну йти з тобою.
Ти ангел світла, щастя і мрії
Який носить крила за спиною.
Знову нас чекає розлука!
Ох, як тоскно один без одного!
Нехай розлучаємося ненадовго,
Але все одно в душі тривога.
І незрозуміло, чому-то,
Як вічність тягнуться хвилини?
Нітрохи не радують світанки, —
Всі думи про тебе: ну де ж ти?
І в чеканні швидкої зустрічі,
За книгою коротаю вечір,
Але не йде на ум наука, —
Дзвенить дзвінок, кінець розлуки!