Тексти коханим

Хіба ж це можна було так,
Згадати в вись поставлене відлуння,
Щоб не згадать щаслвий прах,
Який зоставсь від вічного кохання….

Історія ця,мала свій початок у ті далекі часи,коли кохання мало ціну вище життя…коли
За ним гнались понад роки і щоб згадати потім його за руку взявшись за свою,одвічне немовлене кохання…

Було це ввечері,понад зірками,
Коли вже сонце лягло спати,
Співала дівчина свою молитву,
А хлопець потайки кохав…
Невже він зовсім непізнає,
Того що панна тая знає?
Що він кохав її безмежно,
Любив її так обережно..
І навіть й не подумав що й вона,
Та красуня,та панна
Кохає його більш за все,
Більш за все що в неї є…
Невже коханню цьому не простому,
Немаю відповіді згодом?
Невже обоє,покохалих,
Зупинть,вічне потаяння?
Не зовсім так воно все буде..
От тільки спокій не здобуде,
Тая любляча душа,
Що літала між літа,
Що знайшла тих ідальних,
Чистих,добрих,
Притаманних…
І тільки та душа єдина,
Що не спала піснь співала
За коханців під зірками,
Щоб та гордісь в мить розтала,
Й перемогу здобувала…
Та не тільки щастя у кінці буває..
Буває й смерть,
Буває й покаяння…
Так от в кінці кохання
Цих молодиків…
Чекає сум,печаль та болюча втрата,
Від життя та без кохання…

Той самий вечір був на дворі..
Ті самі зірочки палали…
І місяць,сріблом своїм вмить,
Покрив всі кінчики століть..
І те кохання між молодиками,
О,клянуся вірністю й думками,
Що люди ,ви, будь ласочка,моліть
На щастя цим обом..
Нехай сонце й місяць,
Обвінчають їх,
А море й землі,
дадуть їм пишні крила,
На яких вони взлетять
Над грішною землею,
І нехай не доторкнеться їх нещастя,
Хоч і станеться воно з ними..

Одного дня,
Як хмари лиш попрокидались,
Вони обоє на човні катались,
Та не знали ті молодики,що дорогою назад
Спіткає їх велике лихо..
І попадуть вони під страшну машину..
Виходять із човна..щасливі,добрі й гарні..
Та ніхто зі світу не виходить без карні…
От і вони,за палке кохання поплатились,
Що розбили одне оному ті сім»ї,
Що до них вони обоє мали..
У нього жінка,й дочка мила..
У неї чоловік,й два сина..
І за цей великий гріх земний..
Поплатились голоовним..
Життя пішло..лиш молитви зостались..
І ніхто і не згадає,
Тільки сім»ї їх минулі,
На могили однгостудні,
Лиш троянду принесуть..
І як говорив лиш він до неї при житті..
Шукав він щастя..
Щоб нічого не було треба…
Лиш б вона була постійно поруч…
Так і сталося в подальшому сюжеті…
Поховали їх обох,
У одну могилу..
І тепер нічого не заважатиме їм..
Кохати одне одного в своїй..
Люблячій душі…

Пробач за гнівні слова,
За купу образ недоречних.
Моя дурна голова
Викинула стільки слів невтішних.

Прошу вибачення сто тисяч разів.
Насправді думаю інше.
Хочу поцілувати тебе зараз,
Забути образи і все погане!

Наша сварка — лише помилка,
Я прошу вибачення.
Чекаю у відповідь твою усмішку,
Извиненья приношу.

Мені так соромно, шкодую
І кляну себе, звинувачуючи.
Кинь образу скоріше
І прости, прости мене!

Пробач, прошу, мені так ніяково,
І не хотілося зовсім ображати,
Але, що сталося, те сталося,
Сподіваюся, зможеш зрозуміти.

Пробач, ще раз повторюю,
Ти знаєш ставлення до тебе,
Своїм мовчанням, ти душу мені терзаєш,
Прошу, відповідай швидше мені.

Коли слова не знаходжу,
Коли вина лягла на плечі,
Я прошу вибачення.
Ось тільки чи стане мені легше?

Пробачиш? Я Не знаю поки,
Але я сподіваюся, чекаю покірно.
Я почекаю роки, століття...
І вибачусь тоді повторно.

На мене не ображайся,
Не зі зла все це я...
Адже ні жити, ні посміхатися
Не можу я без тебе.

Вибач мене, кошеня,
Ти не сердься і прости.
Я прошу тебе серйозно:
Ти образу відпусти.

І давай ми всі забудемо
І довіримося любові.
Незважаючи на ці сварки,
Завжди будемо разом ми!

Мій поцілунок летить люблячи,
Щоб вранці розбудити тебе.
Нехай його дотик
Подарує радості мить.

Нехай добрим стане ранок
З посмішкою на губах.
Нічний нехай сон розтане,
А я — з тобою в мріях.

Прокидайся, посміхайся
І любов'ю наполняйся.

Ти пробач мене за грубі слова.
Все, що говорив, я не обдумав.
І від люті крутилася голова,
А тепер душа моя угрюма.

Ти пробач, я образив тебе,
А тепер не знаю, що мені робити.
Мила, прошу, прости мене!
Дай мені шанс, спробуй мені повірити.

Пробач, все було не зі зла.
Ти не тримай образи даремно.
Це життєві справи,
Образити не хотілося мені тебе.
Та ти не сердься на мене.
Бувають дурниці, зрозумій,
Всі наші сварки — дрібниці.
Адже ми з тобою назавжди,
Рідні ми, завжди близькі.

Багато помилок роблять люди,
Нехай час розсудить справедливо їх.
Ти не сердься і мене вибач,
Іноді так складно змінити себе.

Скрізь у Всесвіті закони говорять:
Буде надія для тих, що пробачать.
Нехай ідеалів ніде не знайти,
По вірному буду йти я шляху.

Я тебе прошу мене пробачити.
За сварку нашу вибачити.
Винен у всьому характер мій!
Помиритися я хочу з тобою.

Мені дуже сумно без тебе.
Якщо можеш, вибач мене!
Я прошу не треба, не сердься.
Досить дутися, просто посміхнись!