Вірші про любов. Гарні вірші про кохання

Я плачу...
Сльози загоять рани.
Я трачу...
Роки,що поволі розтануть.
Я мрію...
Здобуду бажану надію,
Я тлію...
Згораю й себе не жалію...
Не треба...
Я винна,я знаю...
Чи в неба на крилах літаю???
Чекаю...
Не знаю на кого...
Кохаю...
А може нікого...???

Відчуй сльози нестерпиний опік,
Відчуй душі жахливий біль.
Відчуй щалений серця стукіт,
Відчуй перлини світлих мрій.

Відчуй, як я колись страждала
Відчуй слова мої німі
Відчуй як я тебе кохала
Відчуй мене й мене зігрій.

Відчуй як серце замерзало
Відчуй у холод й самоту
Відчуй, що саме дізнавалось
Із слів прекрасних на снігу.

Відчуй, бо важко передати,
Як було боляче колись
Відчуй, як боляче кохати
Й одній лишитись на землі.... :((

Що таке любов? Це почуття порив,
Це радість, відчуття тепла.
І одного разу, серце любові відкривши,
Ми шукаємо в ній сенс, натхнення.

І моя любов сповнена світлом
Від того, що ти просто поруч,
Я хочу, щоб довгою була вона,
Щастя більшого в житті не треба!

Відверто зізнаватися
В своїх почуттях — це складно.
Але мовчати про те, що любиш,
Це просто неможливо!

Я хочу тобі відкритися,
Правди зовсім не приховуючи.
Мені твій образ часто сниться,
Про тебе я лише мрію.

Чекаю я зустрічі, поцілунку,
Жадібно кожен погляд ловлю,
Я тебе ревную до всіх,
Сонце, я тебе люблю!

Полонило душу, запаморочило голову,
Мені не зрозуміло було з початку,
Що ж за серці почуття захопило,
Весь мій світ змінився раптом,
Кудись полетіли всі печалі,
Як будь — то рання весна,
І здається, збуваються мрії,
Все зацвіло і пісні птахів у коло,
Все це коли поруч ти,
Любов, так солодко і так ніжно,
Заповнила порожню душу,
Мені добре, як ніколи,
І я боюся, порушити гармонію.
О боже, невже все не сон?
Прийшла любов і вилікувала душу.
Прошу залишся назавжди зі мною,
Моя прекрасна любов...

Цей казковий вигляд так ярок,
Поцілунок твій пристрасний і жарок,
Ти все більше мене волнуешь
І любов'ю своєю балуєш.

Як зірки світло, прекрасна птах,
Неможливо в тебе не закохатися,
Все тепло наших почуттів відчуваю,
Насолоджуюся, живу і літаю!

Нехай ніч тебе теплою ковдрою укриє,
Заколише, подарує гарні сни,
Нехай розслабить і заспокоїть,
І понесе у світ мрій, тиші.

Кохання наше буде нехай також спокійна,
Гармонійна, красива, гідна,
Давай ніч і ранок разом зустрічати,
Радість дарувати, віддавати тепло.

Мій єдиний чоловік,
Ти мені цей світ відкрив,
Дав для щастя мені причину,
Моє серце розтопив.

Міг би хто любити сильніше
Або так, як я люблю!
Я тобою, рідний, хворію,
Я тебе обожнюю.

Для мене ти — натхнення!
Ти одна в моїй долі,
І за наші відношення
Вдячна я тобі.

Мені дуже важко розлучатися,
Я так хочу з тобою бути.
Але змушені розлучатися.
Як будемо один без одного жити?..

Так, буде гірким мить прощання.
Нудьгувати жахливо будемо ми,
Але для чогось розлуки,
Напевно, все-таки потрібні...

Ти кумир і ідеал мій назавжди.
Я тобою захоплюватися не втомлюся.
Я тобі, що б не сталося, ніколи
Компліменти говорити не перестану.

Іноді я, чесно кажучи,
Помічаю, що тобі я подражаю.
Ти приклад, звичайно, для мене,
І тебе я просто обожнюю!

Я думки присвячую тобі все,
Ти серце і душа моя навіки,
Тобою я насолоджуюся і живу,
Ти найближча людина мені.

І начебто, ми різні з тобою,
Ти мій світанок, а я скоріше захід
Але ти подарунок, посланий долею,
Ти світлий рай, та ти ж темний ад.

Але ти, ти лише моя необхідність,
Ти сила, ти ж моя слабкість,
Ти ніжність, ти любов, моя відрада,
Ти і смирення моє, і ти ж лють.

Я тебе люблю, рідна.
Ти мій ангел неземний!
Для мене ти будеш, знаю,
Путеводною зіркою.

До чого ж ти красива!
Без тебе ні дня вже
Я, малюк, прожити не в силах.
Ти завжди в моїй душі.