Вірші про любов. Вірші про кохання

А він вважав так буде краще
Забути все життя… а нащо
Навіщо нам на серці шрами
А на душі болючі рани

Втікав від горя і розлуки
І просто бавився від скуки
За нею сумував роками
Але вона уже не з нами

Він розумів : «Її немає»
Та досі він її кохає
Він не забув… він пам’ятає
І іншої він нешукає

Він не шукає… а навіщо
Шукати те, що колись втратив
До того ж вона поруч, близько
Та він не може обійняти

Не може бо вона вже ангел
Що зберігає його душу
Сто раз просив її : «Залишся!»
Вона йому : «Летіти мушу»

Так прошепотала й сліду не стало
Хоча сама вона довго ридала
Ридала не звичними для нас сльозами
Ридала і вітром, дощем й грозами

А він все чекав її знову і знову
Таку ж і відкриту і загадкову
Таку що завжди прийде й допоможе
Без неї й без повітря він жити не може

Не може не хоче, не буде не стане
Любити й після смерті не перестане
Він буде любити і в щасті і в горі
Чекатиме її на суші й у морі

Та якось одного фатального разу
Він покликав її, вона ж прийшла не відразу
Вона прилетіла, але запізнилась
Життя коротке в одну мить закінчилось

Що правда перед смертю він її побачив
У сні розмовляв з нею і просив пробачить
Просив не гніватись на нього
Він хотів бути з нею і помер заради того.

Це почуття, коли хочеться співати,
До небосхилом птахом злетіти,
Любов щиро дарувати, ніжно,
Бути щасливими безтурботно!

Любов — це одержимість,
Це безумство і натхнення,
Вона дарує сили, почуттів тепло
І чудових миттєвостей чари!

Любов дарує крила і сили!
Нехай вона буде красивою,
Щасливою і справжньої,
Хвилюючою, животворящою!

Захоплююся твоїм розумом,
Красою твоєю захоплююся.
Голос твій став такий рідний,
Коли чую його — насолоджуюся.

У тебе постійно вчуся,
Чинити розважливо, мудро.
Якщо допомога потрібна — я примчу,
Чи то ніч або ранок.

Бути таким прекрасним людиною як ти,
Поки ще ні в кого не виходило.
Прийти на допомогу в будь-який момент туги
І не залишити в сумні моменти на ніч.

Твоє плече. Простягнута від тебе рука —
Завжди готова виручити. Спасибі!
Велике щастя просто знати тебе,
Велике горе дати тебе в образу.

Це зліт і насолода,
На щастя вірний напрямок,
Це все почуття взаємної любові,
Нехай натхненними будуть наші шляху!

Розлука схожа на задушливу ніч,
Схожа вона на хворобу.
Побачу тебе і вона згине геть,
Залишивши лише на серці тінь.

Зараз ми не разом, але в цій тузі
Я вчуся кожну мить цінувати,
Мить, що дарований долею мені
Тебе, лише тебе любити.

Люблю тебе, мій світло в віконце,
Люблю тебе, мій життєвий причал.
Смішно уявити, моє сонце,
Що ми розминулися,
Один одного так і не зустрівши.
Мені без тебе не треба багатства,
Слави, життєвих перемог.
Я для тебе попутним вітром стану,
Щоб зберігати тебе від бід.
А без тебе піду до дна.
Люблю тебе, люблю безмірно,
Ти знай, що я тебе не підведу,
Будь-яку фортецю я зруйную і перешкоду,
Щоб виконати для тебе мрію.

Чому так щемить серце мені в грудях,
Голова закрутилася, в очах потемніло?
Ноги ватяні — вони відмовляються йти
Тіло дихає, а душа полетіла.

Кожен день тягнеться вічної гумою,
Вдих і видих — тільки я і можу,
Між нами розлука безсоромна,
Перетворюючи життя мою муку.

Що побажати тобі — не знаю,
Як підійти і все сказати?
Живу тобою, люблю, мрію,
Я не втомлюся повторювати.

Як познайомиться при зустрічі,
І не розтанути в блиску очей?
Як запросити тебе на вечір
Прямо тут, зараз!

Ти ніби — вночі теплий вітер,
У спеку ти — як ковток води.
Сподіваюся, що настане зустріч,
Коли мене полюбиш ти.