Визнання в любові віршами

Пробач мені,що дуже часто
У простір ночі-самоти
Я шлю тобі,немов ромашки,
Оці написані листи.

Звіряюсь в тім,що відболіло,
І в тім.що й досі ще болить.
У тім про що мовчать не сила,
І вже не варто говорить.

Я з диким сумом погортаю
Життя безмовні сторінки.
Й осіннім листом відлітають
Оці написані листи...

Я бачу,як ти їх читаєш
В буденнім вирі суєти.
І довго потім зберігаєш,
Та їх не треба берегти!

Не зберігай той сум осінній,
Моїх думок незриму рать
Розвій туманом світло-синім,
Пусти за вітром,хай летять...

Тебе засмучувать не стану,
Та тільки в тому суть буття,
Що сум і радість завжди поруч
Ідуть за нами все життя!!!

Тому пишу тобі в надії,
Що щирим серденьком своїм
Мої печалі зрозумієш
І тим розділиш їх навпіл...

Та тільки годі сподіватись,
Не хочеш відгукнутись ти.
Й зіркками на світанку згаснуть
У простір послані листи..........

Кохання-яке чарівне слово
усім з цим почуттям і радісно й чудово
життя стає неначе казка
навколо нас добро і ласка.

Без кохання світ не був би дивним
і взагалі нічого б не було
і деревце не виросло б
і квіти не розквітли б
якби не гріло їх людське тепло.

Без кохання пташка не щебече
і струмочок в полі не дзюрчить
і не бачим ми крило лелече
і стежинка сумно так біжить.

Тож нехай кохання буде вічно
і чарує на землі усе
і бажання радості безмірне
журавель на крилах принесе

Тобі, єдиній, коханій,
Про кого всі думки і мрії,
Чиє тихо повторюю ім'я...
І все — лише ти, завжди — лише ти.

Хочу сказати в який раз я:
«Люблю! Дихаю тобою однієї».
Коли ти поруч, життя прекрасне,
Коли ми нарізно — я сам не свій.

Ти є та, значить, свято вічний,
А немає тебе — я самотній.
І кожна зустріч з тобою
Ніби ковток повітря.

Доброго ранку! Нехай день буде ясним,
А настрій тільки прекрасним.
Нехай пробудження радість несе,
Без метушні, без тривог і турбот.
Світанок нехай забирає понуру тінь,
Щасливою посмішкою зустрічай новий день.

Є в любові у нашій день народження,
Мені так приємно це свято відзначати.
Я пам'ятаю те почуття зародження,
Нам пощастило один одного зустріти.

Не важливо те, що було з нами раніше,
Я обнуляю всі з тих самих пір,
Як поцілунок наш перший став початком,
Любовний уклавши наш договір.

Я зобов'язуюсь пам'ятати все в деталях,
Любити тебе, цінувати і поважати.
І в своїх цілях, планах, різних думках
Нашу любов зберігати, оберігати.

З нашої річницею, моє сонце.
Вітаю, радість ти моя.
Ти любов моя, моє ти щастя,
Я себе не уявляю без тебе.

Мені з тобою дуже комфортно,
За тебе долю дякую.
Нам з тобою благополуччя бажаю,
Я тебе безумно люблю!

Добрий ранок, моя радість.
Доброго ранку, доброго дня!
Нехай чашка кави зігріє тебе,
А сонце подарує свій промінчик тепла.
Добро, позитив і удачу лови
На весь новий день —
Той, що чекає попереду!

Ти моє життя і доля,
Мені без тебе не прожити.
Я так люблю тебе,
Як тільки можна любити.

Нехай скажуть — любов лише мить,
Не можна пристрасті довго палати.
Але знаю, що варто жити
Для цього, і вмирати.

Любов — і близько не театр.
Тут репетицій точно немає!
Тут треба відчувати душею
І здійснювати суцільний експромт.

Любов — це божевільні вчинки,
Які ти часто робиш.
Любов — це скажений стукіт серця,
Коли ти дорогої людини помічаєш.

Печаль прийшла і оселилася
Від серця десь дуже близько.
Навіщо? Навіщо, скажи на милість!
Дав Бог можливості для ризику,
Расчищу місце я під ніжність,
А чи вистачить сил — так і для ласки
Повернеться смуток, як неминучість,
Відкриється особа без маски...
Коли ж справлюся з усім цим?
... не в цьому житті — це точно.
Реальних почуттів не заприметим,
Йдемо часто дуже терміново...

Нехай буде день
Відзначений цим почуттям,
Забудемо нашу біль,
Давайте разом
Вирішимо проблеми.
А то стало порожньо
В душі зовсім.
Від цієї сумної звістки
До любові ще знайдеться дорога
... і ми зрозуміємо знову, на ділі -
Романси ласкаво, трохи суворо
У кожного в душі вже заспівали!

«Прокинься, мій Промінчик. Вже пора
Сяйво очей і світло Сонця
Дарувати друзям. Ось дітвора
Тебе кличе. Таких прикмет,
Як сміх дітей, не знав я колись.
І лише тепер дано пізнати,
Що я люблю тебе давно,
І ось, я весь відданий надії...»

Так говорив мені вранці ти,
Схилившись у тиші до мого ліжка.
А поруч — милі квіти,
Їх описати — і слів не вистачить.
Ти знаєш: я тебе люблю
І я тобі дарувати готова
І сонце, зірки, життя моє,
І — поцілунок. І — життя. І — Слово.